Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Малихіної Влади Володимирівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Михайла БОГОНОСА,

членів Комісії: Надії КОБЕЦЬКОЇ, Галини ШЕВЧУК (доповідач),

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Влади МАЛИХІНОЇ,

представника Громадської ради доброчесності Сергія КРИВОНОСА,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Малихіної Влади Володимирівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

Стислий виклад підстав і порядку проведення конкурсу на посади суддів апеляційних загальних судів та процедури кваліфікаційного оцінювання кандидата.

Статтею 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду або суддів Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24) (далі – Положення про конкурс).

Відповідно до частини другої статті 79³ Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) цього Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону.

Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Частинами першою, другою, п’ятою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення).

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.

Частиною четвертою статті 83 Закону встановлено, що однією із підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі в конкурсі.

У грудні 2023 року Малихіна В.В. звернулася до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 1/ас-24 Малихіну В.В. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.

Основні відомості про кандидата.

Малихіна В.В. _____ року народження, громадянка України, володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня. Відомості про наявність заборон для зайняття посади судді, визначених частиною другою статті 69 Закону, відсутні.

У 2010 році закінчила Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «державна служба» та здобула кваліфікацію «Спеціаліст державної служби».

У 2021 році закінчила Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ і отримала науковий ступінь доктор філософії.

Вчене звання відсутнє.

Указом Президента України від 12 січня 2011 року № 20/2011 Малихіну В.В. призначено на посаду судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська строком на п’ять років.

Присягу судді Малихіна В.В. склала 06 квітня 2011 року.

Указом Президента України від 16 жовтня 2018 року № 333/2018 Малихіну В.В. призначено на посаду судді Самарського районного суду міста Дніпропетровська.

Складання кваліфікаційного іспиту (встановлення відповідності кандидата критерію професійної компетентності).

Відповідно до положень статті 85 Закону та пунктів 2.1, 2.2 розділу 2 Положення основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Згідно з пунктом 62 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

Відповідно до пункту 8.2 Положення в разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Згідно з підпунктом 6.3.3 пункту 6.3 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Малихіна В.В. отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту»:

Професійна компетентність	Когнітивні здібності	41,40	343,40
	Знання історії української державності	40,00
	Знання у сфері права та зі спеціалізації суду	140,00
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	122,00

Отже, загальна кількість балів за кваліфікаційний іспит – 343,40 бала із 400 можливих, свідчить про підтвердження Малихіною В.В. здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

Проведення спеціальної перевірки.

Відповідно до статті 75 Закону, статей 56–58 Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 171 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 року № 959), Вищою кваліфікаційною комісією суддів України організовано проведення спеціальної перевірки стосовно кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду, зокрема Малихіної В.В.

Запити про надання відомостей стосовно Малихіної В.В. надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.

Крім того, у Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Комісією отримано відповіді від уповноважених державних органів із інформацією стосовно кандидата на посаду судді апеляційного загального суду.

Під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка свідчить про невідповідність Малихіної В.В. вимогам до кандидата на посаду судді.

За результатами спеціальної перевірки уповноваженим представником секретаріату Комісії відповідно до Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, сформовано довідку про спеціальну перевірку.

Результати спеціальної перевірки враховуються Комісією при встановленні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критеріям професійної етики та доброчесності).

Згідно з рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема Малихіну В.В.

Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 встановлено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання, зокрема, кандидатів на посади суддів Дніпровського апеляційного суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у складі постійної колегії № 1.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем за результатами розгляду матеріалів стосовно кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Малихіної В.В. визначено члена Комісії Шевчук Г.М.

Комісією в межах повноважень надіслано запити до НАЗК, Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України, Служби безпеки України, Міністерства юстиції України, Національного антикорупційного бюро України, а також отримано відомості з державних реєстрів та інформаційних систем. Отримані відповіді державних органів та витяги з реєстрів долучено до суддівського досьє.

Комісія 06 серпня 2025 року звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду (лист № 21-6808/25), та запропоновано надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності, за відповідною формою.

До Комісії 17 серпня 2025 року надійшли пояснення від Малихіної В.В. Кандидат надала інформацію, яка, на її думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток» та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

До Комісії 01 січня 2026 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – ГРД), затверджений 31 грудня 2025 року, про невідповідність кандидата на посаду судді Малихіної В.В. критеріям доброчесності та професійної етики.

10 березня 2026 року до Комісії надійшов висновок ГРД в новій редакції, затверджений 09 березня 2026 року, про невідповідність кандидата на посаду судді Малихіної В.В. критеріям доброчесності та професійної етики.

Також до Комісії 28 квітня 2026 року надійшов висновок ГРД в новій редакції, затверджений 27 квітня 2026 року, про невідповідність кандидата на посаду судді Малихіної В.В. критеріям доброчесності та професійної етики.

Членом Комісії – доповідачем кандидату надіслано висновки ГРД та запропоновано надати пояснення, документи чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує або уточнює викладені в них обставини.

До Комісії 22 січня 2026 року, 01 квітня 2026 року та 22 травня 2026 року надійшли пояснення Малихіної В.В. щодо обставин, викладених у висновках ГРД, та копії відповідних документів.

Малихіній В.В. було надано можливість ознайомитись із матеріалами суддівського досьє, а також досьє кандидата на посаду судді.

Співбесіду з Малихіною В.В. проведено 30 квітня та 23 червня 2026 року. На початку співбесіди кандидата ознайомлено з її правами; встановлено, що відсутні обставини, які перешкоджають проведенню співбесіди. Кандидату також було запропоновано надавати додаткову інформацію в разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.

Під час співбесіди Комісією обговорено: результати дослідження досьє; відповідність кандидата показникам критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також критеріїв професійної етики та доброчесності.

Встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності.

Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення особиста компетентність — це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння: приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:

1. Рішучість та відповідальність. Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, у тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками. Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

2. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Вагу критерію особистої компетентності та його показників визначено таким чином: особиста компетентність – 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність – 25 балів; безперервний розвиток – 25 балів.

Пунктом 5.5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Комісія відзначає, що Положення про конкурс, а також Положення ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям. Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль належить активній участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція та/або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, наскільки кандидат демонструє здатність до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей. Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів колегії, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.

Варто підкреслити, що повноваження Комісії щодо оцінки встановлених стосовно кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його певному критерію є дискреційними. Ухвалення рішення відбувається за внутрішнім переконанням членів Комісії. Надані кандидатом документи, а також її відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності під час проведеної співбесіди індивідуально оцінено членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Розрахований відповідно до п. 5.7 Положення середній бал	Бал за критерій
Особиста компетентність	Рішучість	19	19	19	19,00	37,67
	Відповідальність
	Безперервний розвиток	18	19	19	18,67

Надана інформація та результати співбесіди продемонстрували належний рівень особистої компетентності кандидата.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,67 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, тому Комісія виснує, що кандидат підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критерію соціальної компетентності.

Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення соціальна компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:

1. Ефективна комунікація – це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

2. Ефективна взаємодія – це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

3. Стійкість мотивації – це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

4. Емоційна стійкість – це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо).

Вагу критерію соціальної компетентності та його показників визначено таким чином: соціальна компетентність – 50 балів, з яких: ефективна комунікація – 12,5 бала; ефективна взаємодія – 12,5 бала; стійкість мотивації – 12,5 бала; емоційна стійкість – 12,5 бала.

Пунктом 5.5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критерію соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Як і у випадку з особистою компетентністю, при оцінці відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність цьому критерію. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальної компетентності.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за активної участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Для оцінки критерію соціальної компетентності не менш важлива роль, як і у випадку з особистою компетенцією, у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді цьому критерію відводиться співбесіді. Саме під час співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження. Виявлені під час співбесіди риси можуть свідчити про обмежений рівень соціальної компетентності.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є також здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді щодо відомостей, поданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Така здатність свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Відповідно до пункту 5.7 Положення критерії (показники) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» оцінюються Комісією шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів колегії, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки.

Варто підкреслити, що повноваження Комісії щодо оцінки встановлених стосовно кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його певному критерію є дискреційними. Ухвалення рішення відбувається за внутрішнім переконанням членів Комісії. Членами Комісії, виходячи з власного переконання, з урахуванням наданих кандидатом документів, а також її пояснень під час співбесіди індивідуально оцінено Малихіну В.В. за показниками критерію соціальної компетентності таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Розрахований відповідно до п. 5.7 Положення середній бал	Бал за критерій
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	9	9	9	9,00	37,67
	Ефективна взаємодія	9	9	9	9,00
	Стійкість мотивації	9	10	10	9,67
	Емоційна стійкість	10	10	10	10,00

Надана інформація та результати співбесіди продемонстрували належний рівень соціальної компетентності кандидата.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,67 бала із 50 можливих, що є вищим за 75% (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія виснує, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

Встановлення відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика – це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Ці якості також включають законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критеріям доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання.

Відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики встановлюється за такими показниками:

- незалежність;

- чесність;

- неупередженість;

- сумлінність;

- непідкупність;

- дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті;

- законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Наповнюють зміст цих показників затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді).

Пунктом 5.10 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.

Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225 (пункт 5.12 Положення).

Відповідно до пункту 5.13 Положення істотність порушень встановлюється Комісією при закритому обговоренні і визначається шляхом голосування. Для встановлення істотності порушень використовується стандарт обґрунтованого сумніву, за яким для прийняття рішення мають існувати відповідні та достатні фактичні дані, які є переконливими для звичайної розсудливої людини щодо того, що кандидат на посаду судді може не відповідати критеріям доброчесності та професійної етики. Обставинами, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, є, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

До Комісії 01 січня 2026 року надійшов висновок ГРД, затверджений 31 грудня 2025 року, про невідповідність кандидата на посаду судді Малихіної В.В. критеріям доброчесності та професійної етики.

10 березня 2026 року до Комісії надійшов висновок ГРД в новій редакції, затверджений 09 березня 2026 року, про невідповідність кандидата на посаду судді Малихіної В.В. критеріям доброчесності та професійної етики.

Також до Комісії 28 квітня 2026 року надійшов висновок ГРД в новій редакції, затверджений 27 квітня 2026 року, про невідповідність кандидата на посаду судді Малихіної В.В. критеріям доброчесності та професійної етики.

Малихіною В.В. надано письмові пояснення щодо доводів, зазначених у висновку ГРД, які підтримано під час співбесіди 23 червня 2026 року.

У висновку ГРД зазначено таке.

Малихіна В.В. не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «чесність».

На думку ГРД, Малихіна В.В. допустила академічну недоброчесність.

Малихіна В.В. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філософії за темою: «Організаційно-правове забезпечення адміністративного судочинства в Україні».

Під час дослідження змісту цієї наукової роботи, ГРД виявила численні факти порушення Малихіною В.В. академічної доброчесності.

У дисертації Малихіної В.В. виявлено 17 фрагментів академічного плагіату та 3 фрагменти фальсифікацій, які розміщені у порівняльній таблиці, зокрема, два з них є грубими порушеннями, оскільки стосуються вступу дисертації та висновків, що мають як складова наукових результатів формулюватися виключно автором.

Крім того, у ході перевірки встановлено, що 134 із 248 джерел, або 54% зазначені у переліку літератури дисертації не згадані у тексті (на них у тексті не дано посилання).

Порівняльна таблиця.

Малихіна В. В. Організаційно- правове забезпечення адміністративного судочинства в Україні. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 Право . -Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Дніпр о, 2021. https:// dduvs.e du.ua/n aukova - diyalni st/spets ializov ani- vcheni- radi/svr df/df00 6/	Джерела запозичень
Вступ С. 6 Запропоновано внести зміни до чинного законодавства, а саме: – внести зміни до ст. 249 КАС України, у якій визначити чіткий порядок постановлення окремої ухвали виключно в нарадчій кімнаті під час постановлення завершального судового рішення за розгляду справи по суті або початку розгляду справ и по суті; – встановити в ст. 358 КАС України право на оскарження окремої ухвали касаційної інстанції до Великої Палати Верховного Суду з метою можливості оскарження окремої ухвали Касаційного адміністративного суду. [Академічний плагіат і фальсифікація]	Івасин О. Р. Окрема ухвала в адміністративному процесі як спосіб судового контролю // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 60. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2013. - 588 с. https://idpprint.wordpress.com/wp-content/uploads/2015/01/dip-2013-60.pdf С. 157 Отже, слід внести зміни до ст. 166 КАС України, де визначити чіткий порядок постановлення окремої ухвали виключно в нарадчій кімнаті при постановленні завершального судового рішення за розгляду справи по суті або початку розгляду справи по суті. С. 158 Отже, варто було б встановити в ст. 233 КАС України право на оскарження окремої ухвали касаційної інстанції до Верховного Суду України з метою можливості оскарження окремої ухвали Вищого адміністративного суду України.
С. 29 Таким чином , наприкінці ХІХ та на початку ХХ ст. були розставлені акценти щодо необхідності створення адміністративних судів, на які було б покладено вирішення спорів у сфері управління. 1917 рік був значимий для розвитку адміністративного судочинства, саме цього року Тимчасовий уряд видав закон про створення суду з адміністративних справ. Адміністративні суди в силу своєї компетенції розглядали спори між державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями. Бурхливий розвиток адміністративного судочинства був призупинений Жовтневою революцією, але полеміка про доцільність подальшого створення адміністративних судів із Верховним адміністративним судом залишалася актуальною. [Академічний плагіат через перефразування]	Бондаренко А. А. Розвиток адміністративного судочинства в Україні // Форум права, 2012, №4. – с. 118-124. https://dspace.univd.edu.ua/server/api/core/bitstreams/6ae75ff5-748a-446... 5cef7b6c5c7d/content с. 119 Так, еволюційний розвиток української історії ще на початку XX ст., власне, розставив акценти очевидної необхідності створення адміністративних судів як повноцінних судових органів, які мали вирішувати спори в сфері управління (замість діючих квазісудових органів) [1]. У 1917 р. ідея адміністративної юстиції набула нових рис. Цього року Тимчасовий уряд видає закон про створення суду з адміністративних справ. Адміністративні судді розглядали спори між державними органами й органом самоврядування, а також суспільними організаціями. Подальшому створенню адміністра- тивних судів завадила Жовтнева революція 1917 р. Але й у ті буремні роки теза про доцільність створення адміністративних судів на чолі з Верховним адміністративним судом активно обговорювалася.
С.40 Характеризуючи адміністративне судочинство як невід’ємний елемент системи захисту прав людини, необхідно привернути особливу увагу в першу чергу до його принципів та особливосте й їх застосування, оскільки саме вони й дають можливість скласти цілісне уявлення про суть адміністративного судочинства та його значення в правовій державі. [Академічний плагіат]	Горобцова Я. В. Щодо принципів адміністративного судочинства //  Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 12 том 2. – с. 136-140.  https://www.vestnik-pravo.mgu.od.ua/archive/juspradenc12/part_2/jusprade... 2.pdf с. 136 Характеризуючи адміністративне судочинство як невід’ємний елемент більш загальної системи захисту прав людини, необхідно привернути особливу увагу, в першу чергу, до його принципів та особливостей їх застосування, оскільки саме вони й дають можливість скласти цілісне уявлення про те, яким чином реально діють адміністративні суди для того, щоб бути спроможними реалізовувати свої, визначені законом, завдання щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі чинного законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
С.43 Верховенство права належить до пріоритетних принципів і відображає першочергове завдання адміністративного судочинства. Сутність його полягає в здійсненні правосуддя адміністративними судами, а саме в спрямуванні на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства. [Академічний плагіат]	Ющенко Т. В. Історико-правовий аспект участі органів місцевого самоврядування в адміністративному судочинстві України // Державне будівництво та місцеве самоврядування, 2016, випуск 16. – с. 157-167. https://dbms.institute/files/dbms/31.pdf с. 164 6 липня 2005 р. парламент ухвалив Кодекс адміністративного судочинства України, який визначив повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції та сформулював основне завдання адміністративного судочинства – «захист прав, свобод та законних інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень» (ч. 1 ст. 2) [18]. Посилання на: 18. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 [Текст] // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – № 35–36, 37. – Ст. 446.
С. 44 На практиці часто постає проблема помилкового застосування судами аналогії закону та посилання на норми процесуальних законів інших судових юрисдикцій у зв’язку з тим, що правила підсудності окремих категорій адміністративних справ начебто не врегульовані у КАС. Судам слід утримуватися від застосування аналогії процесуального закону в разі прогалини в регулюванні, що здійснюється законодавством про адміністративне судочинство. [Академічний плагіат]	Коваль Д. О. Проблеми механізму реалізації окремих принципів судового адміністративного процесу в Україні // Прикарпатський юридичний вісник Випуск 1 (4), 2014. – с. 154-164. http://www.pjv.nuoua.od.ua/v1_2014/16.pdf С. 160 На практиці, проблемою часто стає помилкове застосування судами аналогії закону та посилання на норми процесуальних законів інших судових юрисдикцій, мотивуючи це тим, що правила підсудності окремих категорій адміністративних справ начебто не врегульовані у КАС. У такому випадку, судам слід утримуватися від застосування аналогії процесуального закону у разі відсутності прогалини у регулюванні, що здійснюється законодавством про адміністративне судочинство.
С. 45 46 Щодо принципу офіційності, то на практиці адміністративні суди часто всупереч йому не використовують можливість вийти за межі позовних вимог. Типовою для функціонування суб’єктів владних повноважень є ситуація, коли рішення одного з них приймається на основі обставин, зафіксованих іншим. Оскаржуючи таке рішення до суду, особа може вимагати його скасування через необґрунтованість. Як співвідповідачів у справі доцільно притягнути суб’єкта владних повноважень – автора рішення та суб’єкта владних повноважень, який зафіксував факт, що на думку позивача, є недостовірним. Цей обов’язок суду випливає з п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України: «У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення» [86]. У разі виникнення в суду сумнівів у достовірності таких обставин, він має дослідити їх та дати правову оцінку всім рішенням, діям чи бездіяльності, які стосуються права позивача, що є предметом судового захисту в цій справі . Якщо необхідно, суд може вийти за межі позовних вимог і дати правову оцінку тим рішенням і діям, які позивачем не оскаржуються, притягнувши при цьому з власної ініціативи відповідних суб’єктів владних повноважень як співвідповідачів. На практиці інститут виходу за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 9 КАС України) як один із проявів принципу офіційності використовується судами вкрай рідко [10, с. 79]. На нашу думку, офіційне з’ясування обставин повинно застосовуватися судом у кожній справі індивідуально, відповідно до наявних фактичних даних, у межах та у спосіб, передбачених КАС України. [Академічний плагіат із запозиченн ям як власної думки автора чужого текст у, так і посилання у ньому]	Там само С. 161-162 Щодо принципу офіційності, то, на практиці, адміністративні суди часто, всупереч йому не використовують можливість вийти за межі позовних вимог. Типовою для функціонування суб’єктів владних повноважень є ситуація, коли рішення одного із них приймається на основі обставин, зафіксованих іншим. Оскаржуючи таке рішення до суду, особа може вимагати його скасування через необґрунтованість. У якості співвідповідачів у справі доцільно притягнути суб’єкта владних повноважень – автора рішення та суб’єкта владних повноважень, який зафіксував факт, що на думку позивача, є недостовірним. Цей обов’язок суду випливає із п.3 ч.3 ст. 2 КАС України: «У справах щодо оскарження рішень. Дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення» [6]. У разі виникнення у суду сумнівів у достовірності таких обставин, він має дослідити їх та дати правову оцінку усім рішенням, діям чи бездіяльності, які зачіпають право позивача, що є предметом судового захисту у даній справі. Якщо необхідно, суд може вийти за межі позовних вимог і дати правову оцінку тим рішенням і діям, які позивачем не оскаржують ся, притягнувши при цьому з власної ініціативи відповідних суб’єктів владних повноважень у якості співвідповідачів. На практиці інститут виходу за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 11 КАС України) як один із проявів принципу офіційності використовується судами вкрай рідко [8, с.79]. На нашу думку, офіційне з’ясування обставин справи повинно застосовуватися судом у кожній справі індивідуально, відповідно до наявних фактичних даних, у межах та у спосіб, передбачених у КАС України.
С. 50 Визначення сутнісних ознак адміністративного судочинства можливе разом із використанням категорії «функція», оскільки ця категорія визначає особливості об’єктивно необхідного впливу того чи іншого інституту на соціальну систему, налагодження взаємозв’язків у соціально правовому середовищі, характеристику діяльності адміністративних судів, наповнену конкретним змістом у просторі та часі. Така категорія, як «функція», установлює роль, яку виконує певний інститут «відносно потреб суспільної системи більш високого рівня організації …» [221, с. 719]. Отже, функції адміністративного судочинства є основною складовою механізму забезпечення реалізації й захисту правового статусу людини та громадянина. [Академічний плагіат разом із посиланням] (Текст Ківалова нижче цитується багато разів, проте, не тут)	С. В. Ківалов Теоретична характеристика функціонального змісту адміністративного судочинства як правозахисного механізму у сфері публічного управління // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. Одеса : Юрид. л-ра, 2014. Вип. 71. 494 с. – с. 7-19. http://www.apdp.in.ua/v71/one.pdf С. 7 Визначення сутнісних ознак адміністративного судочинства є можливим разом із використанням категорії «функція», оскільки ця категорія використовується з метою визначення особливостей об’єктивно необхідного впливу того чи іншого інституту на соціальну систему, налагодження взаємозв’язків у соціально-правовому середовищі, характеристики діяльності адміністративних судів, наповненої конкретним змістом у просторі та часі. Така категорія, як «функція», визначає роль, яку виконує певний інститут «відносно потреб суспільної системи більш високого рівня організації …» [28, с. 719]. С. 7 (вище по тексту) У цьому випадку мова йде про те, що функції адміністративного судочинства є одним з елементів механізму забезпечення реалізації та захисту правового статусу людини та громадянина й є похідними від завдань, яких має намір досягти законодавець за допомогою об’єктивації необхідності адміністративно-судового механізму захисту прав, свобод та законних інтересів громадян у нормах Конституції України та профільному законодавстві, зокрема у КАС України (ст. 2).
С. 55 56 Невід’ємним елементом правосуддя є повнота судової влади, яка передбачає, що всі без винятку особи є рівними перед законом і судом, поставленими в однакові умови. Ця аксіома підтверджується соціально історичною практикою й закріплюється міжнародно правовими документами щодо прав людини. Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини кожна особа має право на ефективне відновлення в правах компетентними національними судами у випадку порушення її основоположних прав, наданих їй конституціє ю чи законом [71]. У свою чергу в ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод зазначається, що метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом лише на законній підставі. Це є фундаментальним принципом верховенства права [94]. Наведені норми міжнародно правових актів кореспондують із положеннями вітчизняного законодавства. Так, у ч.3 ст. 8 Конституції України гарантується звернення до суду для захист у конституційних прав і свобод людини й громадянина [97]. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, установленому законами України [167]. На наше переконання, ключову роль у захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування відіграє адміністративне судочинство, оскільки саме з його появою в Україні було запроваджено судовий контроль за дотриманням законності суб’єктами владних повноважень на якісноновому рівні. [Академічний плагіат через запозичення чужої авторської думки та посилань] (ненадання посилань, як в останньому реченні)	Адміністративне судочинство України: теорія та практика: монографія / кол. авт .; за заг. ред. О.М. Нечитайла. - К .: BAIТЕ, 2015. - 288 с. https://cdn.osce.org/sites/default/files/f/documents/4/e/232736.pdf С. 60 Невід'ємним елементом правосуддя є повнота судової влади, яка передбачає, що всі без винятку особи є рівними перед законом і судом, поставленими в однакові умови. Ця аксіома підтверджується соціально-історичною практикою і закріплюється міжнародно-правовими документами з прав людини. Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини кожна особа має право на ефективне відновлення в правах компетентними національними судами у випадку порушення її основоположних прав, наданих їй конституцією чи законом [4]. У свою чергу в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначається, що метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом лише на законній підставі. Це є фундаментальним принципом верховенства права [6]. Наведені норми міжнародно-правових актів кореспондують положенням вітчизняного законодавства. Так, згідно з ч. 3 ст. 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується [7]. Відповідно до положень ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України [13]. На наше переконання, ключову роль у захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування відіграє адміністративне судочинство, оскільки саме з його появою в Україні було запроваджено судовий контроль за дотриманням законності суб'єктами владних повноважень на якісно новому рівні [15, с. 38].
С. 59 Правозахисні органи зобов’язані здійснювати: захист прав людини в конкретних випадках (ця допомога повинна бути безкоштовною для заявника), громадські розслідування фактів порушень прав людини державними органами; поширення інформації про права людини, правове виховання; аналіз стану з дотримання прав людини. [Академічний плагіат]	Захаров Є. Завдання, функції, права і принципи діяльності правозахисних організацій // Права людини в Україні : Інформаційний портал Харківської правозахисної групи, 2004, 15 травня. https://archive.khpg.org/1084630553   Правозахисні організації (ПО) – це особливий вид недержавних неприбуткових організацій, діяльність яких спрямована на утвердження й захист прав людини і основоположних свобод, ефективний контроль за їхнім дотриманням державою, її органами і посадовими особами. ПО сприяють зменшенню організованого насильства, здійснюваного державою. Для цього вони працюють одночасно в трьох напрямках: 1) захист прав людини в конкретних випадках (ця допомога повинна бути безкоштовною для заявника), громадські розслідування фактів порушень прав людини державними органами; 2) поширення інформації про права людини, правове виховання; 3) аналіз стану з правами людини.
С. 60 Таким чином, з об’єктивних та суб’єктивних причин апеляційні адміністративні суди в зазначені терміни не були створені, вони запрацювали разом з окружними адміністративними судами лише в ІІ півріччі 2006 р. 2005 р. апеляційні господарські та Вищий господарський суд України припинили розгляд справ, віднесених до адміністративної юрисдикції. [Академічний плагіат]	О. Міщенко Про компетенцію адміністративних судів // Актуальні проблеми держави і права, 2006, випуск 27. – с. 243-250 http://www.apdp.in.ua/v27/44.pdf с. 245 На сьогодні з об'єктивних та суб'єктивних причин апеляційні адміністративні суди не були створені і запрацюють разом з окружними адміністративними судами лише у ІІ півріччі 2006 р. 1 вересня 2005 р. апеляційні господарські та Вищий господарський суд України припинили розгляд справ, віднесених до адміністративної юрисдикції.
С. 62 63 Безумовно, нововведення щодо судової системи є цілком закономірним і позитивним, адже в період 2006 2010 років судова система в Україні переживала не кращі часи, позначені корупційними скандалами, тиском окремих політичних сил тощо. Водно час цей етап у розвитку судової системи фактично був періодом становлення адміністратиних судів, апробації КАСУ, налагодження внутрішньосистемих відносин між ними тощо. Саме в цей час Законом України «Про судоустрій і статус суддів» [161] було проведено часткову модернізацію судово правової системи, поштовхом до якої стало Рішення КСУ від 11 березня 2010 року № 8 рп/201 06 [170]. За цим Рішенням, Верховний Суд України втратив право на розгляд повторних касацій стосовно рішень вищих спеціалізованих судів – адміністративного й господарського. [Академічний плагіат]	Кампо В. Реформування судової системи у сфері адміністративної юстиції та практика Конституційного Суду України 1997–2002 років // Вісник Конституційного Суду України № 1/2011. – с. 31-41. С. 35-36 У період 2006–2010 років судова система в Україні переживала не кращі часи, що були позначені корупційними скандалами, тиском окремих політичних сил тощо. Водночас цей етап у розвитку судової системи фактично був періодом становлення адміністративних судів, ап робації КАСУ, налагодження внутрішньосистемних відносин між ними тощо. Саме у цей період Законом України «Про судоустрій і статус суддів»5 було проведено часткову модернізацію судовоправової системи, поштовхом до якої стало Рішен ня КСУ від 11 березня 2010 року № 8рп/20106. За цим Рішенням Верховний Суд України втратив право на розгляд повторних касацій стосовно рішень вищих спеціалізованих судів — адміністративного і господарського.
С.63 Таким чином, до наявних спеціалізованих адміністративних і господарських судів додалася система судів із питань цивільного та кримінального судочинства на чолі з Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Модернізація судової системи посилила роль адміністративних судів, зокрема ВАСУ, наділивши його новими повноваженнями. Крім цього, КСУ в ряді рішень захистив повноваження адміністративних судів від спроб їх звуження на шкоду захисту прав і свобод громадян. [Академічний плагіат та відсутність посилань як у тексті, з якого запозичено фрагмент]	Там само С. 36 На цьому етапі розвитку судовоправової системи було завершено процес формування спеціалізованих судів: до існуючих спеціалізованих адміністратив них і господарських судів додалася система судів з питань цивільного та криміна льного судочинства на чолі з Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ1. Модернізація судової системи посилила роль адміністративних судів, зокрема ВАСУ, наділивши його новими повноваженнями. Крім цього, КСУ в ряді рішень захистив повноваження адміністративних судів від спроб їх звуження на шкоду захисту прав і свобод громадян2.
С. 109 Розглянувши скаргу на акти або дію органів, установивши існування або неіснування повноважень, визнаючи невідповідність акта чи дії праву, суд скасовує оскаржуваний акт або визнає дію такою, що не має наслідків. Задовольняючи заяву сторони у справі, суд ухвалює рішення, яким визнає, підтверджує або встановлює право чи обов’язок, що випливають із положень законодавства. Ухвалюючи рішення про задоволення скарги щодо бездіяльності органу, суд зобов’язує орган видати акт, виконати дію, установити право чи обов’язок. [Акадмічний плагіат]	Ільков В. В. Джерела права в адміністративному судочинстві України : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ. Дніпро, 2017. - 478 с. https://dduvs.edu.ua/wp content/uploads/files/Structure/science/rada/dissertations/16/1.pdf С. 183 Розглянувши скаргу на акти або дію органів, встановивши існування або неіснування повноважень, визнаючи невідповідність акта чи дії праву, суд скасовує оскаржуваний акт або визнає дію такою, що не має наслідків. Задовольняючи заяву сторони у справі, суд ухвалює рішення, яким визнає, підтверджує або встановлює право чи обов'язок, що випливають з положень законодавства. Приймаючи рішення про задоволення скарги про бездіяльність органу, суд зобов'язує орган видати акт, виконати дію, встановити право чи обов'язок.
С. 151 Таким чином, нез’ясування чи неправильне визначення судом моменту, із якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, неврахування обставин, на які посилався позивач, обґрунтовуючи поважність пропуску строку звернення до суду, або відсутність спростування доводів позивача про наявність поважних причин пропуску строку призводить до великої кількості помилок, а в подальшому – і негативних наслідків. [Академічний плагіат із перефразуванням]	Кайдашев Р., Лощихін О., Акімов О. Теоретико-методологічні аспекти перегляду судових рішень в апеляційному провадженні в адміністративному процесі України: навч. посіб. / Р. Кайдашев, О. Лощихін, О. Акімов. - Київ : ДП “Вид. дім “Персонал”, 2016. - 124 с. - Бібліогр .: с. 115-123. https://ep3.nuwm.edu.ua/6456/1/Акімов%20%20Теоретико метод%20аспекти%20перегляду%20суд%20рішень%20в%20апеляц%20%281% 29-1%20%281%29.pdf С. 39 Характерними помилками при постановленні ухвал про за-лишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду було: · нез'ясування чи неправильне визначення судом момен- ту, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; · неврахування обставин, на які посилався позивач, об- ґрунтовуючи поважність пропуску строку звернення до суду або відсутність спростування доводів позивача про наявність поважних причин пропуску строку;
С. 160 Під стадією адміністративного судочинства ми розуміємо спрямовану на досягнення матеріально обумовленого процесуально правового результату динамічну, відносно відокремлену сукупність процесуальних дій адміністративного суду, які об’єднані в просторі та часі й характеризуються особливими засобами та формами їх здійснення й забезпечують логічну послідовність розгляду та вирішення адміністративного спору. [Академічний плагіат і фальсифікація]	Лазарєв В. В. Стадії розгляду питань, що пов’язані з громадянством України // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2014 № 7. – 249 с. https://vestnik-pravo.mgu.od.ua/archive/juspradenc7/juspradenc7.pdf С. 81 Здійснюючи аналіз вітчизняної та закордонної наукової літератури у зазначеній сфері, а також діяльності правозастосовних органів, доцільно зробити висновок, що під стадією провадження у справах необхідно розуміти спрямовану на досягнення матеріально обумовленого процесуально-правового результату, динамічну, відносно відокремлену сукупність процесуальних дій уповноважених суб’єктів, що об’єднані у просторі та часі, характеризуються особливими засобами і формами їх здійснення та забезпечують логічну послідовність розгляду справи.
Висновки С. 190   У 20 50 роки минулого століття розвиток адміністративного судочинства майже припиняється. Лише в 1987 року прийнято Закон СРСР «Про порядок оскарження в суді неправомірних дій посадовців, якими завдано шкоди громадянам ». [Академічний плагіат]	Касаційний адміністративний суд // Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії від 10 квітня 2014 року https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9A%D0%B0%D1%81%D0%B0% D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B0%D0%B4%D0 %BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82 %D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D1%83%D0%B4&di ff=44965660&oldid=14129454 Вже в 20-50 роки минулого століття розвиток адміністративної юстиції майже припинився. Лише в 1987 року було прийнято Закон СРСР «Про порядок оскарження в суді неправомірних дій посадовців, якими завдано шкоди громадянам».
Висновки С. 198 – внести зміни до ст. 249 КАС України, у якій визначити чіткий порядок постановлення окремої ухвали виключно в нарадчій кімнаті під час постановлення завершального судового рішення за розгляду справи по суті або початку розгляду справи по суті; – встановити в ст.358 КАС України право на оскарження окремої ухвали касаційної інстанції до Великої Палати Верховного Суду з метою можливості оскарження окремої ухвали Касаційного адміністративного суду. [Академічний плагіат і фальсифікація]	Івасин О. Р. Окрема ухвала в адміністративному процесі як спосіб судового контролю // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 60. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2013. - 588 с. https://idpprint.wordpress.com/wp-content/uploads/2015/01/dip-2013-60.pdf С. 157 Отже, слід внести зміни до ст. 166 КАС України, де визначити чіткий порядок постановлення окремої ухвали виключно в нарадчій кімнаті при постановленні завершального судового рішення за розгляду справи по суті або початку розгляду справи по суті. С. 158 Отже, варто було б встановити в ст. 233 КАС України право на оскарження окремої ухвали касаційної інстанції до Верховного Суду України з метою можливості оскарження окремої ухвали Вищого адміністративного суду України.

Малихіна В.В. надіслала аналогічні за змістом письмові пояснення до ГРД та Комісії, які підтримала під час співбесіди 23 червня 2026 року.

Кандидат зазначила, що її дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, що підтверджується значним обсягом використаних джерел; наявністю власних наукових публікацій автора за темою дослідження у 2016–2021 роках; системним дослідженням адміністративної юрисдикції; наявністю власних висновків, узагальнень та пропозицій.

Наявність окремих текстових збігів у частині викладення загальнотеоретичних положень та усталених наукових конструкцій не свідчать про привласнення чужих оригінальних наукових результатів чи відсутність самостійності дисертаційного дослідження.

Зокрема, кандидат стверджує, що схожість текстів (щодо праць Горобцової, Ющенка, Ількова, Нечитайла та ін.) зумовлена «спільною нормативно-правовою базою», а офіційні документи не охороняються авторським правом.

Стосовно запозичення пропозицій О. Івасина та В. Лазарєва кандидат стверджує, що здійснила «наукову рецепцію», «актуалізацію» та «модернізацію». Заміна номерів старих статей на нові та заміна «громадянства» на «адміністративне судочинство» — це «адаптація загальнотеоретичних положень».

Стосовно 134 джерел (54 % бібліографії), які відсутні в тексті, кандидат стверджує, що це її «широкий світогляд», «теоретичний фундамент» і включення їх до списку є «актом прозорості» та свідченням її сумлінності.

Кандидат у своїх запереченнях визнає, що текст збігається зі статтями Бондаренка та Коваля, але стверджує, що не посилалася на них, бо посилалася на їхні «першоджерела» (праці Пасенюка або постанови Пленуму).

Стосовно скопійованого абзацу з Вікіпедії у висновках своєї роботи Малихіна В.В. стверджує, що це просто «історичні факти», які не потребують посилань, а посилатися на Вікіпедію в дисертації «було б методично некоректним».

Водночас, під час співбесіди на запитання членів Комісії щодо наявності в дисертаційній роботі ідентичного тексту з іншими науковцями, а саме яким чином один в один відображені слова в її дисертації з публікації, яка була опублікована раніше, Малихіна В.В. не змогла надати пояснення.

Дійшовши висновку щодо зазначених обставин, викладених у висновку ГРД, Комісія зазначає таке.

Рішення про присудження наукового ступеня доктора філософії Малихіній В.В. є чинним.

Процедура кваліфікаційного оцінювання судді є автономною за своєю правовою природою та здійснюється незалежно від процедур встановлення фактів академічної недоброчесності, які належать до компетенції Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Відсутність рішення НАЗЯВО не обмежує повноваження Комісії надавати оцінку відповідним обставинам виключно в контексті критеріїв доброчесності та професійної етики судді, без втручання у сферу наукової атестації.

У пункті 10 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 року та від 13 грудня 1985 року, закріплено, що особи, відібрані для судових посад, повинні мати високі моральні якості і здібності.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 17 Єдиних показників доброчесності суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», якщо він, зокрема, перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації; дотримувався етичних норм, не допускаючи поведінки, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини в тому, що він здатний виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно.

Рада суддів України також зазначає: коли правник має намір стати суддею, він повинен усвідомлювати, що його поведінка буде оцінюватись ретроспективно щодо беззаперечного дотримання ним правил етичної поведінки, установлених в його професії, а також недопущення порушень, які суперечать етичним стандартам суддів [Коментар до Кодексу суддівської етики / упоряд. Є.Краснов, О.Хотинська-Нор. Київ: ВАІТЕ, 2026, с. 21].

Відповідно до статті 42 Закону України «Про освіту», що була чинна на момент захисту дисертації, дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає: самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання (для осіб з особливими освітніми потребами ця вимога застосовується з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей); посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей; дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права; надання достовірної інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності, використані методики досліджень і джерела інформації.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про освіту» порушенням академічної доброчесності вважається, зокрема, академічний плагіат — оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства та фальсифікація — свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень.

Постановою загальних зборів Національної академії наук України від 15 квітня 2009 року № 2 схвалено Етичний кодекс ученого України (далі — Етичний кодекс), метою якого є визначення загальних етичних принципів, яких кожен із науковців і викладачів має дотримуватися у своїй роботі.

Цей Кодекс також встановлює норми поведінки для науковців. Пунктом 2.3 учених зобов’язано забезпечувати бездоганну чесність та прозорість на всіх стадіях наукового дослідження, вважати неприпустимими прояви шахрайства, зокрема фабрикування та фальшування даних, піратства та плагіату.

У розділі 2 Кодексу наукової етики Української федерації вчених, затвердженого Українською федерацією вчених у 2005 році, порушеннями в наукових дослідженнях вважається: фальсифікація; переробка і плагіат; невизнання авторства або значного інтелектуального внеску в наукову роботу; використання нової інформації, ідей або даних із конфіденційних рукописів або приватних бесід; порушення правил використання архівних документів; невиконання державного законодавства, статутів та колективних договорів академій, вищих навчальних закладів та науково-дослідницьких організацій, положень про безпеку наукової праці.

Отже, на момент підготовки дисертації обов’язок належного цитування, коректного використання джерел та недопущення привласнення результатів чужої інтелектуальної діяльності був складовою загальних етичних і правових стандартів наукової діяльності.

Комісія бере до уваги встановлені ГРД порушення, а саме те, що 54 % джерел, зазначених Малихіною В.В. у переліку літератури дисертації, не згадані в тексті.

Крім того, Комісія враховує виявлені ГРД порушення, які стосуються різних структурних частин дисертації (вступу, основного тексту, висновків і бібліографії), різних авторів та джерел, а також мають повторюваний характер і реалізовувалися різними способами: дослівним копіюванням текстів без посилання, перефразуванням без належної атрибуції, відтворенням чужих авторських висновків і пропозицій, копіюванням тексту разом із системою посилань, модифікацією запозичених положень шляхом зміни реквізитів законодавства та штучним включенням до бібліографії джерел, які фактично не використовувалися під час написання роботи.

У своїй сукупності зазначені обставини виключають можливість розцінювати виявлені порушення як поодинокі випадкові помилки чи технічні недоліки та свідчать про системне недотримання кандидатом принципів академічної доброчесності під час підготовки дисертації.

Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням» (пункт 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року, ухваленої у справі № 9901/355/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі № 990/71/24 вказано, що підстави для сумнівів у відповідності кандидата критерію доброчесності повинні бути об’єктивними, реальними, вагомими (істотними), дієвими і негативними настільки, щоб засумніватися у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, або містити в собі властивості (ознаки), які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням. Такими підставами можуть бути будь-які фактори, явища, події об’єктивної дійсності, що містять ознаки (властивості), які характеризують чи виділяють кандидата на посаду судді як постать, що не відповідає якимсь певним «еталонним» критеріям доброчесності та професійної етики, яким повинен відповідати суддя як носій влади, або, інакше кажучи, неофіційній, ментальній, що ґрунтується на традиціях (звичаях), системі уявлень, норм та оцінок, що регулює поведінку людей у суспільстві, на колективно підсвідомому рівні схвалюється більшістю суспільства, практична реалізація якої забезпечується громадським осудом.

Оцінюючи наведені обставини в їхній сукупності, Комісія виходить із того, що саме сукупний ефект встановлених фактів, а не кожен із них окремо формує обґрунтований сумнів у відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

З огляду на вказані обставини Комісія вважає, що наявні обґрунтовані сумніви у відповідності Малихіної В.В. критеріям доброчесності та професійної етики.

Також у висновку ГРД зазначено, що Малихіна В.В. не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «чесність», «законність джерел походження прав на об’єкти цивільних прав та відповідність рівня життя задекларованим доходам».

На думку ГРД, Малихіна В.В. не надала достовірну та відому їй інформацію в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаною, а задекларована вартість майна не відповідає реальній вартості набуття. Право на об’єкти цивільних прав за оплатним договором набуте кандидатом за ціною, що істотно відрізняється від ринкової вартості.

У деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з 2020 року, Малихіна В.В. відображає набуття у власність житлового будинку площею 153 кв. м АДРЕСА_1 у селі Піщанка Дніпропетровської області, із задекларованою вартістю 130 025 гривень, а також земельної ділянки площею 0,04 га вартістю 35 018 гривень. Будинок знаходиться на території ІНФОРМАЦІЯ_1 — закрита територія під охороною на березі річки Самара, де є свій пляж, сосновий ліс, освітлена територія, парковка для катерів).

З огляду на площу та характеристики, розташування нерухомого майна задекларована вартість житлового будинку видається економічно необґрунтованою та суттєво нижчою за ринкові показники, характерні для таунхаусів такого типу у місті Дніпрі та області як станом на 2020 рік, так і загалом для об’єктів житлової забудови подібної площі.

Фактичне придбання житлового будинку площею 153 кв. м за суму, еквівалентну декільком тисячам доларів США, виглядає малоймовірним, якщо враховувати середню вартість будівельних матеріалів, витрат на будівництво та ринкових цін на житло. Така розбіжність між задекларованою та ймовірною ринковою вартістю створює обґрунтовані сумніви щодо достовірності інформації, джерел походження коштів, фактичних витрат, понесених при набутті нерухомості, а також щодо можливого заниження вартості майна з метою спотворення реальних показників фінансового стану.

За даними інструменту «Інтерактивний звіт» від геоінформаційної системи збору, аналізу і візуалізації цінових показників ринку нерухомості України «Увекон» у 2020 році ціни на домоволодіння у передмісті міста Дніпро складали 650 доларів США за кв.м. Ціна за кв.м таунхаусу схожого за параметрами на той, що придбала Малихіна В.В. складав в середньому 720 доларів США за кв.м. Орієнтовна реальна ціна об’єкту нерухомості АДРЕСА_1, на березі річки з власним пляжем складала 2 968 812 гривень.

На думку ГРД купівля будинку за очевидно суттєво заниженою ціною свідчить про можливе намагання приховати реальний стан своїх доходів і майнового становища. Такі дії є несумісними з критеріями доброчесності, які передбачають чесність, відкритість та прозорість поведінки судді та кандидата на посаду судді як у професійній, так і в приватній сфері.

Малихіна В.В. пояснила, що 23 травня 2020 року придбала житловий будинок площею 153 кв.м АДРЕСА_1 у селі Піщанка Дніпропетровської області за 130 025 гривень, а також земельну ділянку площею 0,04 га вартістю 35 018 гривень.

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та споруд, розташованих за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Піщанка, АДРЕСА_1, ринкова вартість частини приміщень житлового будинку загальною площею 153,0 кв.м становила 130 025 гривень а земельної ділянки площею 0,0398 га — 35 018 гривень.

Земельна ділянка була придбана попереднім власником лише у 2013 році, після чого на ній здійснювалось будівництво житлового будинку.

Станом на момент придбання нею об’єкт не був завершеним та придатним для повноцінного проживання, потребував проведення значного обсягу внутрішніх будівельних та оздоблювальних робіт, а фактично являв собою коробку будинку без завершення будівництва.

На той момент забудова вказаної вулиці та прилеглої території ще тривала, що також впливало на ринкову вартість об’єкта та його ліквідність.

Експертну грошову оцінку у травні 2020 року проводило Товариство з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія «ПАРТНЕР» (далі – ТОВ «Оціночна компанія «ПАРТНЕР») на замовлення власника майна ОСОБА_1, тобто до укладення договору купівлі-продажу та незалежно від неї.

Таким чином, вартість майна була визначена не довільно сторонами договору, а відповідала незалежній експертній оцінці, проведеній до моменту укладення правочину.

При цьому на думку Малихіної В.В. у висновку ГРД відсутні будь-які належні докази іншої ринкової вартості зазначеного майна станом на момент його придбання, а наведені твердження фактично ґрунтуються на припущеннях та загальному уявленні про вартість нерухомості без урахування фактичного стану об’єкта на момент укладення договору.

Крім того, Малихіна В.В. надала заяву ОСОБА_2, засвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу 28 квітня 2026 року, про проведення повного розрахунку за договором купівлі- продажу на суму 165 043 гривень.

На запитання членів Комісії низьку вартість житлового будинку та земельної ділянки Малихіна В.В. пояснила тим, що будинок був без ремонту, а земельна ділянка не упорядкована.

Комісією встановлено таке.

Відповідно до договору купівлі – продажу нерухомого майна від 10 червня 2013 року ОСОБА_1 придбав частину житлового будинку _____ площею 153 кв.м. з відповідними господарськими будівлями та спорудами разом із земельною ділянкою площею 398 кв.м розташований АДРЕСА_1 в селі Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області за 317 864 гривні.

Відповідно до договору купівлі – продажу земельної ділянки від 10 червня 2013 року ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку розміром 0,0398 кв.м розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Піщанка, АДРЕСА_1. Вартість земельної ділянки – 34 642 гривні.

Таким чином ОСОБА_1 10 червня 2013 року придбав частину житлового будинку площею 153 кв.м. за 317 864 гривні (еквівалент станом на 2013 рік 39 733 доларів США) та земельну ділянку площею 0,0398 кв.м. за 34 642 гривні (еквівалент станом на 2013 рік 4 330 доларів США).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 20 травня 2020 року укладеного між ОСОБА_2 діючою від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності та Малихіною В.В., остання набула право власності на житловий будинок площею 153 кв. м та земельну ділянку площею 0,0398 га АДРЕСА_1 у селі Піщанка Дніпропетровської області.

Вартість земельної ділянки склала 35 018 гривень, вартість частини приміщення житлового будинку – 130 025 гривень, що еквівалентно станом на 2020 рік 5 416 доларів США- житловий будинок та 1 458 доларів США земельна ділянка.

Пояснення кандидата, що вартість земельної ділянки - 35 018 гривень та вартість частини приміщення житлового будинку – 130 025 гривень визначена згідно звіту ТОВ «Оціночна компанія «Партнер» про експертну грошову оцінку земельної ділянки та звіту про оцінку майна проведених 08 травня 2020 року, будинок був «ветхим» та непридатним для використання за призначенням Комісія оцінює критично. 

Так, з тексту договору купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 20 травня 2020 року вбачається, що майно складається з переліку приміщень: 1-1, 1-2, 1-9, 1-10, 1-11, 1-12. Покупцем нерухоме майно візуально оглянуте до підписання договору. Недоліків чи дефектів, які перешкоджали б використанню цього нерухомого майна за призначенням, не виявлено.

Комісія звертає увагу, що в договорі купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 20 травня 2020 року відсутня інформація, що будинок «ветхий». Навпаки покупець стверджує, що будинок придатний до використання.

Щодо посилань кандидата на звіти оцінки ТОВ «Оціночна компанія «Партнер» майна та земельної ділянки, Комісія зауважує, що оцінка майна та земельної ділянки проводилась без безпосереднього огляду об’єкта оцінювачем на підставі заяви ОСОБА_1 поданої його представником ОСОБА_2 та наданих документів, а саме договорів купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки від 10 червня 2013 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, технічного паспорту.

Крім того, заява містить відмову ОСОБА_1 від огляду об’єкта оцінки оцінювачем на підставі статті 30 Конституції України.

Наведені обставини свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів щодо відповідності визначеної сторонами ціни відчуження спірного нерухомого майна його дійсній ринковій вартості.

Так, у 2013 році ОСОБА_1 придбав житловий будинок площею 153 кв. м за 317 864 гривень (еквівалент близько 39 733 доларів США), тоді як у 2020 році цей самий будинок ним було відчужено за 130 025 гривень (еквівалент близько 5 416 доларів США).

Комісія зауважує, що згідно висновку ГРД за даними інструменту «Інтерактивний звіт» від геоінформаційної системи збору, аналізу і візуалізації цінових показників ринку нерухомості України «Увекон» у 2020 році ціни на домоволодіння у передмісті міста Дніпро складали 650 доларів США за кв.м. Ціна за кв.м таунхаусу схожого за параметрами на той, що придбала Малихіна В.В. складав в середньому 720 доларів США за кв.м. Орієнтовна реальна ціна об’єкту нерухомості АДРЕСА_1, на березі річки з власним пляжем складала 2 968 812 гривень.

Наведені обставини викликають у Комісії обґрунтовані сумніви, що Малихіна В.В. при купівлі будинку за очевидно суттєво заниженою ціною діяла відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм та не вчиняла будь-яких дій, що можуть завдати шкоди авторитету правосуддя.

Також, ГРД зазначає, що у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019–2024 роки Малихіна В.В. відображає користування автомобілем марки «Lexus RX 300» 2019 року випуску, на праві оренди, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідеральянс» (далі – ТОВ «Лідеральянс»). Згідно з даними декларацій, щомісячна орендна плата становить 2 000 гривень, що дорівнює 24 000 гривень на рік, і ця сума є сталою протягом п’яти років.

З огляду на технічні характеристики автомобіля та його ринкову вартість, оренда автомобіля марки «Lexus RX 300» 2019 року випуску за 2 000 гривень на місяць видається економічно необґрунтованою та суттєво нижчою за ринкові показники вартості оренди аналогічних транспортних засобів у будь- якому регіоні України. Наявність фіксованої та явно заниженої орендної плати протягом багаторічного періоду формує сумніви щодо достовірності задекларованих відомостей та фактичного змісту правовідносин між суддею та орендодавцем.

Так, згідно з відкритими даними сервісів прокату автомобілів, оренда автомобіля марки «Lexus RX» у місті Дніпрі становить орієнтовно 100 доларів США за добу, що еквівалентно приблизно 4 000 гривень на добу за актуальним курсом, або орієнтовно 120 000 грн на місяць.

Крім того, ГРД звертає увагу на неправильне відображення Малихіною В.В. інформації щодо вартості автомобіля у деклараціях.

Також, ГРД звертає увагу на те, що ТОВ «Лідеральянс» не здійснює діяльності, пов’язаної з наданням в оренду транспортних засобів фізичним особам або іншого майна у користування, що ставить під сумнів характер та економічну обґрунтованість укладення договору оренди саме з цією юридичною особою.

ГРД отримала від Малихіної В.В. копію договору оренди транспортного засобу від 31 жовтня 2019 року в п.1.2.1. якого зазначено, що орендодавець набув право власності на вказаний автомобіль 08 жовтня 2019 року. Яким чином була сформована ціна довгострокової оренди нового автомобіля бізнес класу в договорі не зазначається.

Окремої уваги потребує той факт, що пунктом 4.1. цього договору застосовано норму частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, тобто відносини між орендодавцем та Малихіною В.В. виникли раніше за 30 жовтня 2019 року, як зазначила Малихіна В.В. в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

На думку ГРД, низька ціна оренди нового автомобіля бізнес класу, що належить особі, яка не є близькою особою суб’єкта декларування, може містити ознаки подарунка у розумінні антикорупційного законодавства.

Малихіна В.В. пояснила, що відповідно до договору оренди транспортного засобу від 31 жовтня 2019 року ТОВ «Лідеральянс» надало їй в оренду транспортний засіб марки «LEXUS RX 300» 2019 року випуску.

Фактична модель користування транспортним засобом передбачала покладення на неї як орендаря усіх витрат, пов’язаних з утриманням та експлуатацією автомобіля, що суттєво впливало на загальну вартість користування транспортним засобом та економічний зміст правовідносин сторін.

Сам по собі розмір щомісячного орендного платежу без урахування інших витрат, які ніс орендар, не може свідчити про отримання неправомірної вигоди чи надання будь-яких преференцій.

Крім того, розмір орендної плати визначався з урахуванням тривалого строку користування транспортним засобом (5 років), що об’єктивно впливало на розмір щомісячного платежу.

Між сторонами договору відсутні відносини службової чи іншої залежності, підпорядкування або будь-якого впливу на здійснення мною правосуддя, що виключає надання будь-яких преференцій у зв’язку із займаною посадою.

При цьому Малихіна В.В. вважає, що ГРД не наведено жодних доказів того, що загальні умови користування транспортним засобом не відповідали ринковим умовам або що договір оренди був удаваним чи укладеним з метою приховування іншого правочину.

Таким чином, договір оренди транспортного засобу є звичайним цивільно-правовим правочином, укладеним між незалежними сторонами на добровільних умовах, та сам по собі не свідчить про отримання мною будь-яких неправомірних переваг, прихованої вигоди чи преференцій у зв’язку із займаною посадою судді.

Комісією встановлено, що згідно договору оренди транспортного засобу від 31 жовтня 2019 року ТОВ «Лідеральянс» передало Малихіній В.В. в оренду автомобіль марки «Lexus RX 300» 2019 року випуску строком на п’ять років. Орендна плата за домовленістю сторін встановлена в розмірі 2 000 гривень за кожен місяць користування автомобілем.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів ТОВ «Лідеральянс» володіло лише одним автомобілем марки «Lexus RX 300», який був придбаний незадовго до укладення договору оренди та перебував у власності товариства до квітня 2025 року.

Крім того, з відкритих даних Комісією встановлено, що ТОВ «Лідеральянс» не здійснює діяльності, пов’язаної з наданням транспортних засобів в оренду.

На запитання членів Комісії Малихіна В.В. повідомила, що взяти в оренду автомобіль їй запропонував колишній чоловік. ТОВ «Лідеральянс» визначило ціну орендної плати в 2 000 гривень, на яку вона погодилась.

Комісія критично оцінює пояснення Малихіної В.В. щодо орендної плати в розмірі 2 000 гривень за користування автомобілем марки «Lexus RX 300» 2019 року випуску, оскільки такий розмір плати є неспівмірним із вартістю користування автомобілем бізнес-класу 2019 року випуску та не узгоджується із загальновідомими ринковими умовами оренди аналогічних транспортних засобів.

Посилання Малихіної В.В. на те, що вартість оренди не є заниженою оскільки вона самостійно несла витрати на паливо, технічне обслуговування, страхування та експлуатацію автомобіля, не спростовують висновку про обґрунтований сумнів щодо істотного заниження саме орендної плати, оскільки такі витрати є звичайними витратами користувача транспортного засобу та не замінюють плати за користування майном.

З висновку ГРД вбачається, що згідно з відкритих даних сервісів прокату автомобілів, оренда автомобіля марки «Lexus RX» у місті Дніпрі становить орієнтовно 100 доларів США за добу, що еквівалентно приблизно 4 000 гривень на добу за актуальним курсом, або орієнтовно 120 000 гривень на місяць.

Крім того, Малихіна В.В. під час співбесіди зазначила, що, на її думку, ТОВ «Лідеральянс» жодної вигоди від передачі автомобіля марки «Lexus RX 300» 2019 року випуску в оренду не мало.

За сукупністю наведених обставин у Комісії виникає обґрунтований сумнів, що Малихіна В.В. при укладенні договору оренди автомобіля марки «Lexus RX 300» 2019 року випуску за суттєво заниженою орендною платою діяла відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм та не вчиняла будь-яких дій, що можуть завдати шкоди авторитету правосуддя.

Комісія наголошує, що авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів. Саме тому одним із критеріїв оцінки кандидатів на посаду судді на відповідність займаній посаді є доброчесність як у професійній діяльності, так і в особистому житті.

З огляду на наведене необхідно зазначити, що постійна увага з боку суспільства до дій представників судової гілки влади, прагнення громадян мати в державі справедливе правосуддя для забезпечення належного захисту своїх прав покладають на суддю обов’язок бути не лише представником влади, який неухильно дотримується Конституції України, законів України та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а й обов’язок бути людиною з високими стандартами поведінки.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, у повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, а і пропагувати етичну поведінку серед оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки – як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову гілку влади, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету правосуддя.

Особливості поведінки судді проявляються в тому, що суддя зобов’язаний не допускати будь-яких дій, що можуть заподіяти шкоду, порушити нормальну діяльність суду чи дискредитувати судову владу загалом.

Необхідною умовою для належного виконання суддею своїх обов’язків є, зокрема, чесність. Суддя має демонструвати поведінку, бездоганну навіть з погляду стороннього спостерігача.

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти окремі обмеження і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Суддя повинен поважати закон, дотримуватися його та за будь-яких обставин дбати про те, щоб його дії сприяли зміцненню суспільної довіри до судових органів. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення не лише під час виконання професійних обов’язків, а й в особистому житті.

Недотримання суддею моральних засад суспільства призводить до зниження його авторитету, робить таку поведінку незрозумілою для суспільства, внаслідок чого можуть виникати сумніви щодо незалежності та справедливості суду.

Враховуючи викладене, у Комісії виник обґрунтований сумнів у відповідності кандидата показнику «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» підпункту 1 пункту 17 розділу ІІІ Єдиних показників, яким передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, якщо він, зокрема, але не виключно перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації.

Ураховуючи встановлені обставини, кандидат підлягає оцінці у 0 балів за критерієм доброчесності, що є підставою для визнання її такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, та припинення кваліфікаційного оцінювання.

Крім того, ГРД у висновку зазначає, що вартість об’єктів цивільних прав, зокрема нерухомого майна та автомобілів, набутих матір’ю, сестрою та племінницею Малихіної В.В., не відповідає розміру їхніх доходів, отриманих із законних джерел у періоди, що передують набуттю відповідних об’єктів цивільних прав.

Малихіна В.В. надала пояснення щодо придбання її матір’ю, сестрою та племінницею нерухомого майна й автомобілів, на підтвердження яких надала відповідні докази.

Крім того, в письмових поясненнях та під час співбесіди Малихіна В.В. наголосила, що не проживає однією сім’єю з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не веде з ними спільного побуту, не здійснює спільних витрат на придбання зазначеного майна та не користується ним.

Комісія вважає надані Малихіною В.В. пояснення прийнятними, а сумніви ГРД щодо даних обставин непідтвердженими, оскільки мати, сестра та племінниця не є членами сім’ї кандидата в розумінні Закону України «Про запобігання корупції», жодних доказів придбання та використання Малихіною В.В. вказаного майна Комісією не отримано. 

За результатами дослідження досьє кандидата, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також голосувань під час закритого обговорення сумарний бал, отриманий Малихіною В.В. за критеріями професійної етики та доброчесності, становить 0 балів із 300 можливих. Таким чином, Малихіна В.В. не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

КРИТЕРІЇ	ПОКАЗНИКИ	РЕЗУЛЬТАТ  (за показником)	РЕЗУЛЬТАТ  (за критерієм)
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	41,40	343,40
	Знання історії української державності	40,00
	Знання у сфері права та спеціалізації суду	140,00
	Здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації	122,00
Особиста компетентність	Рішучість та відповідальність	19,00	37,67
	Безперервний розвиток	18,67
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	9,00	37,67
	Ефективна взаємодія	9,00
	Стійкість мотивації	9,67
	Емоційна стійкість	10,00
Доброчесність та професійна етика	Незалежність		0,00
	Чесність
	Неупередженість
	Сумлінність
	Непідкупність
	Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу
		Загальний бал	418,74

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

1. Визначити, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Малихіна Влада Володимирівна набрала 418,74 бала.

2. Визнати Малихіну Владу Володимирівну такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                          Михайло БОГОНІС

Члени Комісії:                                                                      Надія КОБЕЦЬКА

                                                                                                Галина ШЕВЧУК