Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Стельмащука Петра Ярославовича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії № 3:

головуючого – Сергія ЧУМАКА (доповідач),

членів Комісії: Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША,

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Петра СТЕЛЬМАЩУКА,

представника Громадської ради доброчесності Світлани ІЛЬНИЦЬКОЇ,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Стельмащука Петра Ярославовича в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

I. Інформація про кар’єру судді та процедуру кваліфікаційного оцінювання.

Указом Президента України від 18 травня 2012 року № 336/2012 Стельмащука П.Я. призначено на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області на 5 років. Зараховано до штату суду наказом від 01 червня 2012 року № 51-к.

Рішенням Комісії у складі колегії від 26 вересня 2019 року № 838/ко-19 визначено, що суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Стельмащук П.Я. за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 762 бали та визнаний таким, що відповідає займаній посаді. У зв’язку з наявністю висновку ГРД визначено, що рішення набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Комісії.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 листопада 2020 року № 3189/0/15-20 на підставі підпункту 3 пункту 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо відрядження суддів та врегулювання інших питань забезпечення функціонування системи правосуддя в період відсутності повноважного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» від 04 червня 2020 року № 679-IX внесено Президентові України подання про призначення Стельмащука П.Я. на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Указом Президента України від 16 грудня 2021 року № 664/2021 Стельмащука П.Я. призначено на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 14 грудня 2023 року № 171/зп-23) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення – 425; в апеляційних судах із розгляду господарських справ – 58; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ – 67 (далі – Конкурс).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.

У визначений строк до Комісії із заявою про участь у Конкурсі та проведення кваліфікаційного оцінювання звернувся Стельмащук П.Я.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 1/ас-24 Стельмащука П.Я. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту». До другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах Конкурсу допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, зокрема Стельмащука П.Я.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 квітня 2025 року № 92/зп-25 затверджено Порядок проведення першої стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (далі – Порядок), а також визначено суди, які включаються до першої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 липня 2025 року № 127/зп-25 визначено суди, які включаються до другої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23: Дніпровський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Київський апеляційний суд – 45 вакантних посад суддів; Львівський апеляційний суд – 28 вакантних посад суддів; Миколаївський апеляційний суд – 21 вакантна посада судді; Одеський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Харківський апеляційний суд – 47 вакантних посад суддів.

У визначений строк до Комісії із заявою про намір претендувати на посаду судді Львівського апеляційного суду звернувся Стельмащук П.Я.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем за вказаним питанням визначено члена Комісії Чумака С.Ю.

IІ. Встановлення результатів спеціальної перевірки.

Комісією проведено спеціальну перевірку, під час якої надіслано запити до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Згідно з відповідями уповноважених державних органів за результатами спеціальної перевірки Комісією не отримано інформації, що може свідчити про невідповідність установленим вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Стельмащука П.Я.

ІІІ. Норми права, які регулюють процедуру кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до частини другої статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Згідно з частинами першою та другою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Такими критеріями є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність.

Частиною першою статті 85 Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:

1) складання кваліфікаційного іспиту;

2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Згідно з пунктом 6.3 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням Комісії від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24), порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією. Кваліфікаційне оцінювання проводиться відповідно до цього порядку.

Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджено рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі – Положення).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 розділу 5 Положення відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Згідно з пунктом 5.6.1 розділу 5 Положення критерії компетентності оцінюються так:

- професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) – 400 балів, з яких:

рівень когнітивних здібностей – 60 балів;

рівень знань з історії української державності – 40 балів;

рівень загальних знань у сфері права – 50 балів;

рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів;

рівень здатності практичного застосування знань у сфері права в суді відповідного рівня та спеціалізації – 150 балів;

- особиста компетентність – 50 балів, з яких:

рішучість та відповідальність – 25 балів;

безперервний розвиток – 25 балів;

- соціальна компетентність – 50 балів, з яких:

ефективна комунікація – 12,5 бала;

ефективна взаємодія – 12,5 бала;

стійкість мотивації – 12,5 бала;

емоційна стійкість – 12,5 бала.

Абзацом другим пункту 5.7 розділу 5 Положення передбачено, що в разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Пунктом 5.8 розділу 5 Положення визначено, що критерії доброчесності та професійної етики оцінюються у 300 балів.

Згідно з пунктом 5.9 Положення Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

Відповідно до пункту 5.11 розділу 5 Положення під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Приписами пункту 5.12 Положення встановлено, що кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.

Згідно з абзацом другим пункту 5.12 розділу 5 Положення суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

ІV. Відповідність кандидата критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Заслухавши доповідача, встановивши результати спеціальної перевірки, дослідивши досьє кандидата, Комісією встановлено таке.

І. Критерій професійної компетентності.

Рішеннями Комісії від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 та від 11 вересня 2024 року № 270/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах Конкурсу та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).

Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного 10, 13, 14 та 15 січня 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (кримінальна спеціалізація) у межах Конкурсу.

Рішеннями Комісії від 17 квітня 2025 року №№ 87/зп-25, 89/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати практичного завдання, виконаного 03–07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12–14 та 17–21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу, а також затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу.

Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Відповідно до пункту 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.  

З огляду на зазначене вище Стельмащук П.Я. отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу:

Критерій	Показник	Результат (за показником)	Результат (за критерієм)
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	47,2	361,7
	Знання історії української державності	40
	Знання у сфері права та зі спеціалізації суду	150
	Здатність практичного застосування знань у сфері права в суді відповідного рівня та спеціалізації	124,5

Відповідно до підпункту 6.3.3 пункту 6.3 розділу 6 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Отже, загальна кількість балів, отриманих Стельмащуком П.Я. за кваліфікаційний іспит, становить 361,7 бала із 400 можливих, що свідчить про відповідність кандидата критерію професійної компетентності.

Комісія 06 серпня 2025 року звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду з листом № 21-6808/25, у якому запропоновано надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності. Водночас увагу кандидатів було акцентовано на пункті 5.6 розділу 5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, у якому визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання.

До Комісії 19 серпня 2025 року надійшли пояснення та докази від кандидата Стельмащука П.Я. Кандидат надав інформацію, яка, на його думку, підтверджує його відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток» та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

ІІ. Критерій особистої компетентності.

Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення встановлено, що особиста компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:

1. Рішучість та відповідальність.

Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, в тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, в тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

2. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Пунктом 5.5 Положення визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Комісія відзначає, що Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, а також Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям оцінювання та засоби їх встановлення ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.

Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль відводиться активній участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Для оцінки критерію соціальної компетентності не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, чи здатен кандидат до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, чи готовий нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби у постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо відомостей, які підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія підкреслює, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Надані кандидатом Стельмащуком П.Я. документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді були оцінені членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Результат (за показником)	Результат (за критерієм)
Особиста компетентність	Рішучість	20	19	20	19,67	39,67
	Відповідальність
	Безперервний розвиток	20	20	20	20

Отже, надана кандидатом інформація письмово та під час співбесіди продемонструвала належний рівень особистої компетентності.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням оцінок всіх членів колегії сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 39,67 бала з 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, та свідчить про відповідність кандидата критерію особистої компетентності.

ІІІ. Критерій соціальної компетентності.

Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення встановлено, що соціальна компетентність ‒ це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:

1. Ефективна комунікація ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

2. Ефективна взаємодія ‒ це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

3. Стійкість мотивації ‒ це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

4. Емоційна стійкість ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, в тому числі на складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності).

Пунктом 5.5 Положення визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Під час оцінювання відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність критерію соціальної компетентності. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки критерію соціальної компетентності.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за його активної участі у підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Як і в оцінюванні особистої компетенції, не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію соціальної компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді на запитання щодо відомостей, наданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Це свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку із цим Комісія підкреслює, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Надані кандидатом Стельмащуком П.Я. документи, а також його відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді були оцінені членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Результат (за показником)	Результат (за критерієм)
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	10	10	10	10	39
	Ефективна взаємодія	10	10	10	10
	Стійкість мотивації	9	9	9	9
	Емоційна стійкість	10	10	10	10

Отже, надана кандидатом інформація письмово та під час співбесіди продемонструвала належний рівень соціальної компетентності.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням оцінок членів колегії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 39 балів із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія вважає, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.  

ІV. Критерії доброчесності та професійної етики.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика ‒ це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Цей комплекс також включає законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, однак така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критерію доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.

Для оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24  (далі – Єдині показники).

Відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу. (пункт 14 Єдиних показників, пункт 2.13 Положення).

До Комісії 01 травня 2026 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі – висновок ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Стельмащука П.Я. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 01 травня 2026, а саме:

1. Кандидат не відповідає показникам «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», «чесність» та «сумлінність» за критеріям доброчесності та професійної етики.

Кандидат не дотримувався етичних норм, допускаючи поведінку, яка викликає обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини у його здатності виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно, неухильно додержуватися принципу верховенства права, вимог законодавства та присяги судді.

Кандидат під час здійснення професійної діяльності не вживав достатніх заходів щодо дотримання прав дитини та, ймовірно, сприяв створенню підстав для уникнення військовозобов’язаними мобілізації відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ, допускаючи поведінку, яка викликає обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема у його здатності виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно.

1.1. Кандидат у період з 2022 року до 2026 роки ухвалив 3 судові рішення про задоволення позовної вимоги батька щодо позбавлення батьківських прав матері стосовно їх спільної дитини (дітей), з яких на увагу заслуговує справа № 607/14744/22.

Відповідно до змісту судового рішення за час перебування у шлюбі у позивача (батька) та відповідача (матері) народилося четверо дітей, неповнолітніми з яких на момент звернення до суду були два сини.

Однак за словами батька, мати дітей самоусунулась від виконання батьківських обов’язків стосовно дітей, не спілкується з ними, не цікавиться їх (фізичним / духовним) розвитком, навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дітьми достатньою мірою, що необхідно для їх нормального самоусвідомлення, не надає дітям доступу до культурних та духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними освіти. Також відповідач не заперечувала щодо задоволення позовних вимог про позбавлення її батьківських прав, що фактично є відмовою матері від виконання своїх батьківських обов’язків та порушенням принципу невідчужуваності сімейних обов’язків.

На думку ГРД, прийняття рішення на основі визнання позову матір’ю дітей без достатнього з’ясування всіх обставин справи, дослідження інших доказів, допиту свідків є необґрунтованим та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Приймаючи таке рішення, суддя не дотримався вимог сумлінності щодо належного з’ясування обставин справи та дослідження доказів, що для стороннього розумного спостерігача, створює обґрунтований сумнів у доброчесності судді. Така поведінка підриває авторитет правосуддя, оскільки створює враження «замовності» рішення, особливо зважаючи на те, що в результаті позивач може оформити відстрочку від призову на військову службу.

Саме через те, що відповідач не заперечувала щодо задоволення позовних вимог про позбавлення її батьківських прав, орган опіки і піклування затвердив висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав матері дитини. Жодного обґрунтування того, чи матір бачилася з дітьми, чи брала участь у їхньому житті, яке ставлення дітей до матері, у рішенні суду немає, як і не проводилося психологічного обстеження дітей.

Зважаючи на те, що батько дітей призовного віку, а позбавлення батьківських прав дає йому право на відстрочку від мобілізації, ГРД вважає, що, ймовірно, метою звернення до суду була саме можливість ухилення від мобілізації, а не забезпечення інтересів кожної дитини.

Стосовно вказаних обставин кандидат пояснив, що в судовому рішенні немає висновку суду про задоволення позову на підставі визнання його матір’ю дітей. Рішення ухвалено за результатами дослідження усіх наявних у справі доказів в їх сукупності відповідно до внутрішнього переконання судді.

Однією з обставин, яка встановлена судом у цій справі, було те, що орган опіки та піклування вже звертався до суду з позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав. За результатами розгляду цього позову рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2017 року у справі № 607/12274/16-ц в його задоволенні було відмовлено. Цим же рішенням відповідачку попереджено про необхідність змінити своє ставлення до виховання чотирьох дітей та покладено на орган опіки та піклування Тернопільської міської ради контроль за виконанням її батьківських обов’язків. При розгляді тієї справи суд, дослідивши зібрані у справі докази, дійшов висновку про доведеність факту неналежного виконання відповідачкою своїх обов’язків щодо виховання неповнолітніх дітей. Приймаючи до уваги пояснення відповідачки, яка визнала свої помилки та зобов’язалась приділяти більше уваги дітям, шкодує про вчинене, хоча діти перебувають на утриманні та вихованні батька, враховуючи те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Кандидат указав, що при вирішенні справи № 607/14744/22 суд під його головуванням установив (фактично повторно після попередження про необхідність змінити своє ставлення до виховання чотирьох дітей), що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків з виховання двох неповнолітніх синів. Ця обставина згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі – СК України) є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Отже, на думку кандидата, рішення у справі № 607/14744/22 ухвалено ним на основі дослідження усіх наявних у справі доказів, зокрема й висновку органу опіки та піклування, який вважав за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав.

Свідки не викликались, оскільки відповідних клопотань учасників справи не було, як і інформації про наявність свідків, яких суд міг би допитати з власної ініціативи.

Думка дітей була висловлена в засіданні комісії з питань захисту прав дітей. Двоє дітей підтвердили, що вони проживають з батьком, мати не бере участі у їхньому житті, опікується ними в повному обсязі лише батько. Про це йдеться у висновку органу опіки та піклування, затвердженому рішенням виконкому Тернопільської міської ради від 08 грудня 2023 року № 123.

Стосовно твердження ГРД про те, що, ймовірно, метою звернення до суду була можливість ухилення позивача від мобілізації, а не забезпечення інтересів дитини, кандидат зазначив, що суд розглядає цивільні справи позовного провадження лише в межах предмету та підстав позову. Предметом позову було позбавлення відповідачки батьківських прав. Як підставу позову позивач указав, що відповідачка впродовж останніх кількох років фактично усунулась від виконання своїх батьківських обов’язків. Яка була дійсна мета позову, можна лише припускати.

Додатково кандидат звертає увагу на те, що рішення у цій справі ухвалено в березні 2023 року, а відома на цей час практика Верховного Суду щодо цієї категорії справ (за позовами батька дитини до матері дитини про позбавлення батьківських прав), у яких, зокрема, матір-відповідач визнає позов, почала формуватись пізніше.

1.2. Крім того, судом прийнято рішення у справі № 607/6372/24 про усиновлення дитини.

Згідно з рішенням у цій справі заявник у 2023 році уклав шлюб з особою, у якої є дочка 2017 року народження. Рідний батько дитини помер у 2016 році. У заявника з дитиною склалися добрі родинні стосунки, він із любов’ю ставиться до неї, постійно дбає про стан її здоров’я, фізичний, розумовий, духовний розвиток, виявляє батьківську турботу та фактично виконує батьківські обов’язки. Дитина ставиться до нього як до батька. Він має постійне місце роботи, проживання, отримує достатній дохід для того, щоб забезпечити дитині належне утримання і хоче усиновити дитину.

Однак ГРД звертає увагу на те, що заявник є військовослужбовцем, заява про усиновлення була подана під час проходження військової служби, лише через рік після укладення шлюбу.

Водночас військовослужбовець перебував у зоні бойових дій, тому, очевидно, не мав можливості проводити багато часу з дитиною. Ба більше, рішення прийнято судом виключно з огляду на бажання заявника, без встановлення психологічної прихильності дитини до заявника, який дитину бажав усиновити. До того ж орган опіки і піклування, як і сторони у справі, могли замовити таку психологічну експертизу.

Стосовно вказаних обставин кандидат пояснив, що йому невідомі норми чинного законодавства, які б обмежували військовослужбовців у праві на усиновлення дитини. На думку кандидата, заявник повною мірою відповідав вимогам до усиновлювачів, передбаченим статтею 211 СК України, не входив до числа тих, які не можуть бути усиновлювачами згідно зі статтею 212 СК України і є особою, яка мала переважне право на усиновлення дитини (відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 213 СК України є чоловіком матері дитини, яка усиновлюється). Окрім цього, за змістом частини п’ятої статті 211 СК України якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати не перебуває у шлюбі.

Кандидат вважає, що, розглядаючи цю справу, він повною мірою виконав вимоги чинного законодавства: залучив належний орган опіки та піклування, який надав суду відповідний висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. До висновку були долучені усі передбачені законом документи. Інших документів для ухвалення законного та обґрунтованого рішення не було потрібно. За встановлених у цій справі обставин жодної потреби змушувати заявника та/чи матір дитини проводити дороговартісну психологічну експертизу прихильності дитини до заявника не було.

1.3. Також суддею прийнято рішення у справі № 607/24052/24, яким встановлено факт самостійного виховання та утримання дитини у зв’язку з перебуванням матері дитини з 2019 року за кордоном. Для з’ясування, чи спілкується матір з дитиною, які їх стосунки, дитина в судове засідання не викликалася. У судове засідання не з’являвся і позивач, отже, суд встановив факти виключно на підставі письмових доказів.

ГРД вказує на те, що суд не встановлював, чи був позивач військовозобов’язаним, чи мав відстрочку від мобілізації / бронювання та термін дії відстрочки, його дійсні мотиви звернення до суду, надавши таким чином право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Стосовно вказаних обставин кандидат пояснив, що це справа про встановлення юридичного факту, її розглянуто в порядку позовного, а не окремого провадження (враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).

Також під час розгляду справи ним отримано свідчення двох сусідів позивача, які підтвердили самостійне виховання дітей батьком, оскільки матір дитини 10 років тому виїхала за кордон на постійне місце проживання. Взято до уваги також інші докази (акти про обстеження умов проживання, довідки зі школи, відповідно до яких лише батько піклується про дитину). Відсутність матері в Україні з 2019 року підтверджена листом Державної прикордонної служби України.

Стосовно твердження ГРД про те, що суд не встановив дійсних мотивів позивача для звернення з позовом до суду, оскільки не перевірив, чи був позивач військовозобов’язаним, чи мав відстрочку від мобілізації / бронювання та термін дії відстрочки. Кандидат указав, що розгляд справи в позовному провадженні відбувається в межах предмету і підстав позову. Позивач, мотивуючи позов, не зазначив, що метою встановлення факту є отримання відстрочки від мобілізації.

Кандидат вважає, що в контексті цієї справи та усіх інших справ, наведених у висновку ГРД, слід зважити на те, що суспільного резонансу так звані «мобілізаційні» справи набули влітку 2025 року, після того як суспільству, в тому числі і суддям, стало відомо про події, пов’язані з розглядом таких справ у Білгород-Дністровському районному суді Одеської області та Марийському районному суді Донецької області. У підсумку 28 серпня 2025 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 1814/0/15-25 «Про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя». На виконання цього рішення 09 вересня 2025 року в Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області проведені збори суддів, на яких обговорено викладені у рішенні Вищої ради правосуддя обставини та проаналізовано наявність таких справ у суді.

1.4. Також кандидат ухвалив рішення у справах № 607/14501/22 та № 607/4537/22, яким визначив місце проживання дитини з батьком.

Зокрема, справа № 607/14501/22 стосувалася визначення місця проживання обох синів, один з яких, начебто, заявив органу опіки і піклування про бажання проживати з батьком.

Водночас дитину, яка досягла десятирічного віку суд в засідання не викликав для з’ясування її думки. Ба більше, суд фактично вирішив розлучити двох дітей, залишивши одну дитину проживати з батьком, а іншу – з матір’ю, що можливо лише у виняткових обставинах.

Рішенням суду також не встановлено, з ким, окрім батька, буде проживати дитина, оскільки батько отримав у власність лише ¼ квартири; чи забезпечена дитина належними умовами проживання, окремою кімнатою тощо; чим обумовлено бажання дитини проживати з батьком, чи готова вона проживати з батьком без брата. Не з’ясовувалася думка дитини й у справі № 607/4537/22. Ба більше, суд указав, що матір, яка, за її словами, вимушено виїхала за межі України, щоб мати можливість утримувати дитину, не заперечує проти визначення місця проживання дитини з батьком.

Однак це суперечить обставинам справи, оскільки сама мати у відзиві вказала, що вона проти визначення місця проживання дитини з батьком. Ба більше, якщо батько бажає, щоб дитина проживала з ним, а матір не заперечує щодо цього, це може свідчити про відсутність спору про право.

Також у справі № 607/9451/22 судом встановлено місце проживання дітей з батьком, однак для з’ясування думки дітей до суду їх не викликали.

Згідно зі статтею 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Таким чином, на думку ГРД, з досягненням віку 10 років у дитини з’являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання.

ГРД вважає, що кандидат, аналізуючи чинне законодавство, мав з’ясувати думку дитини безпосередньо в судовому засіданні або на підставі висновку про її психологічне обстеження, надати цьому оцінку, з огляду на найкращі інтереси дитини, адже думка дитини є істотною, але не виключною, однак він цього не зробив.

ГРД не оцінює саме рішення, а лише звертає увагу, що такі дії судді, ймовірно, сприяли ухиленню від мобілізації військовозобов’язаних осіб, а не були спрямовані на забезпечення найкращих інтересів дитини, що є підставою для обґрунтованого сумніву у доброчесності судді.

Стосовно справи № 607/14501/22 кандидат пояснив, що ухвалою суду від 10 квітня 2023 року закрито провадження в частині позовної вимоги про визначення місця проживання одного з синів, який досяг віку 14 років і вправі самостійно визначитись, з ким із батьків проживати. Тому у цій справі вирішувалось питання про місце проживання лише одного малолітнього сина сторін. Думка дитини, яка досягла віку 10 років, була врахована органом опіки та піклування при ухваленні висновку про доцільність місця його проживання з батьком, затвердженого рішенням Великоберезовицької селищної ради від 10 березня 2023 року № 77.

Отже, кандидат вважає, що суд не вирішував питання про роздільне місце проживання двох братів, а лише визначив місце проживання молодшого з них з батьком. Старший син визначає на свій розсуд, з ким із батьків проживати. Також суд не визначив кола інших осіб, з якими буде проживати дитина, оскільки предметом спору є визначення місця проживання з одним із батьків.

Стосовно справи № 607/4537/22 кандидат пояснив, що думка дитини, яка досягла віку 10 років та мала бесіду з представниками органу опіки та піклування, в якій виявила бажання проживати з батьком, була врахована у висновку органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання разом із батьком, затвердженому рішенням виконкому Байковецької сільської ради від 21 червня 2022 року № 109.

Крім того, кандидат зазначив, що хоча позиція матері у цій справі була суперечливою, суд не вказував, що матір не заперечує проти визначення місця проживання дитини з батьком.

Стосовно справи № 607/9451/22 кандидат пояснив, що думка дітей була врахована у висновку органу опіки та піклування про доцільність визначення їх місця проживання разом із батьком, затвердженому рішенням виконкому Козівської селищної ради від 03 листопада 2022 року № 250.

Кандидат вважає, що рішення у всіх зазначених справах ухвалені в інтересах дітей. Розгляд відбувався із залученням органу опіки та піклування після отримання від нього відповідного висновку. Процесуальний закон не містить спеціальних норм, які б регулювали порядок заслуховування думки дитини у спорах. Така думка може бути висловлена не лише безпосередньо у судовому засіданні, а й у висновках органів опіки та піклування.

1.5. ГРД звертає увагу на ухвалені кандидатом рішення у справах про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна. Зокрема у справі:

- № 607/19906/24 – про встановлення опіки над тіткою, яка хворіє на психічні розлади, та призначення племінника опікуном. Чи є інші опікуни непризовного віку судом не встановлено, як і не встановлено, чи є позивач військовозобов’язаним, чи не перебуває у розшуку у зв’язку з ухиленням від мобілізації, чи має можливість здійснювати догляд тощо;

- № 607/2884/24 – про визнання батька, який хворіє на психічні розлади, недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення сина опікуном батька. Жодних інших фактів, крім факту встановлення психічного розладу, судом не встановлювалося;

- № 607/1301/24 та № 598/986/22 – про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна. Суд не вказав, ким є заявник недієздатній особі, чи він є військовозобов’язаним та чи в такий спосіб не ухиляється від виконання військового обов’язку;

- № 607/24313/24 – про встановлення опіки над батьком та призначення опікуна у зв’язку з психічними розладами. У рішенні суду не вказано, чи є заявник військовозобов’язаним, чи в такий спосіб не ухиляється від виконання військового обов’язку;

- № 607/12350/22 – про визнання недієздатною дочки, встановлення опіки та призначення опікуна. Водночас у рішенні суду відсутня інформація про те, хто був опікуном недієздатної особи з моменту виникнення захворювання – заявник чи інша особа, чи дотримувався заявник правил військового обліку, чи є військовозобов’язаним тощо;

- № 607/8979/24 – про визнання недієздатною баби, встановлення опіки та призначення опікуна, оскільки вона страждає на психічні розлади, внаслідок чого не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Водночас у баби є діти, які б могли та мають обов’язок доглядати її, а сам заявник призовного віку та, ймовірно, є військовозобов’язаним. Однак суд, як і в попередніх випадках, не з’ясовував, чи перебуває заявник на військовому обліку та чи в такий спосіб не ухиляється від мобілізації.

Натомість у справі № 607/5797/22, на відміну від всіх інших, суддя встановив, що заявник перебуває на військовому обліку, у нього є відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації до 22 листопада 2026 року (витяг № 305290-10062024 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів). У жодному з перелічених рішень не встановлено, чи матиме змогу заявник піклуватися про недієздатну особу: створити їй належні побутові умови, забезпечити догляд, харчування тощо. Такий формальний підхід до призначення опікуна в умовах воєнного стану міг сприяти ухиленню від мобілізації особи опікуна, а не забезпечити найкращі інтереси недієздатної особи.

Стосовно вказаних обставин кандидат пояснив, що, розглядаючи цю категорію справ, суд керується положеннями Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), зокрема статтями 30–41, які вказують на те, внаслідок чого та з якого моменту особа може бути визнана недієздатною, а також на правові наслідки; статтями 55, 56, 58, 60, 63, 64, які регламентують завдання опіки, над якими фізичними особами та у яких випадках може бути встановлена опіка судом, хто може, а хто не може бути призначений опікуном.

Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України). Так, статтями 293–300 ЦПК України врегульовано, в якому провадженні, складі суду, за участю яких осіб та в якому порядку розглядаються такі справи, а також підсудність, хто може бути заявником, зміст заяви.

Кандидат зазначає, що всі вказані ГРД справи суд під його головуванням розглянув відповідно до згаданих вище норм законодавства, у тому числі й при призначенні опікуна.

У всіх випадках опікун призначався лише за поданням органу опіки та піклування. Так, суд може не сприйняти подання та оцінити його критично, однак, відхиляючи це подання та скеровуючи справу для повторного внесення подання (без нього призначити опікуна неможливо), суд має зазначити суттєві недоліки цього подання, зокрема на невідповідність кандидатури опікуна нормам статтей 63, 64 ЦК України, які вказують на те, хто може і хто не може бути опікуном. Встановлені у справах обставини не давали підстав суду для обґрунтованого відхилення подання органу опіки. Водночас, на думку кандидата, необхідно враховувати, що згідно з частиною третьою статті 63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

Кандидат погоджується, що сторонній людині, яка не брала участі в цих справах та яка оцінює рішення суду в контексті резонансу в «мобілізаційних» справах, мотивація може здатись недостатньою. На його думку, з точки зору вимог наведеного вище законодавства ця мотивація є достатньою для встановлення усіх істотних обставин, які необхідні для визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.

Стосовно кількох справ ГРД зазначала, що певні обставини судом не встановлювались. Кандидат пояснив, що в текстах рішень, а саме у справі № 607/1301/24 (рішення від 21 листопада 2024 року) вказано, що заявник є рідним братом особи, яка визнана недієздатною, а у справі № 607/8979/24 (рішення від 15 травня 2025 року) судом встановлено, що заявник працює інженером в Акціонерному товаристві «Тернопільобленерго» (витяги з наказів Мінекономіки про бронювання). Відповідно до витягу із застосунку «Резерв+» заявник є військовозобов’язаним, перебуває на військовому обліку в Тернопільському об’єднаному міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, дані уточнено вчасно, тип відстрочки – бронювання.

Аналізуючи вказані вище обставини, а також надані кандидатом пояснення, Комісією встановлено: відсутність нетипової поведінки кандидата при розгляді цієї категорії справ; зазначені справи розглядались кандидатом у розумні строки, випадків надшвидкого розгляду справ не було; до участі у цих справах кандидатом залучено належні органи опіки та піклування, які надавали суду висновки про доцільність усиновлення, що відповідали інтересам дитини. Тобто, на думку Комісії у складі колегії, вся формальна процедура при розгляді цих справ кандидатом дотримана.

З огляду на викладене Комісія у складі колегії вважає надані кандидатом пояснення прийнятними та достатніми. Зазначені у пункті 1 висновку ГРД обставини не впливають негативно на відповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

Додатково ГРД надано Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснення від кандидата.

1. Кандидат звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва щодо оскарження висновку ГРД. При цьому, судом було прийнято рішення після ухвалення постанови Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 160/9844/19. Кандидату як судді було достовірно відомо, що ГРД не є суб’єктом владних повноважень. Функції, які здійснює ГРД у процедурі кваліфікаційного оцінювання суддів, за своєю суттю не є «владними управлінськими повноваженнями» у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. ГРД не є юридичною особою, за правовим статусом, визначеним у статті 87 Закону. Цей громадський орган лише сприяє Комісії в питаннях оцінювання та не може ухвалювати остаточне рішення щодо доброчесності та професійної етики. Висновок ГРД є інформацією, яка міститься у досьє кандидата і досліджується Комісією з-поміж іншої інформації при оцінюванні показників критеріїв доброчесності та професійної етики, а отже, рішення ГРД не підлягають оскарженню.

Стосовно вказаних обставин кандидат пояснив, що ГРД по суті висловлює незгоду з діями судді Окружного адміністративного суду міста Києва, який 15 квітня 2021 року ухвалив рішення в адміністративній справі за його позовом до ГРД всупереч правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 березня 2021 року, яка вказувала на те, що такі спори не можуть розглядатись судами. Які обставини мали б бути досліджені Комісією щодо цього, в інформації ГРД не наведено.

Утім, кандидат лише повідомив, що з цим позовом він звернувся наприкінці 2019 року (провадження у справі відкрито ухвалою від 18 грудня 2019 року). На той час судова практика вказувала на те, що такі позови можуть розглядатись адміністративними судами.

Комісія у складі колегії вважає, що описані обставини не містять відомостей про порушення з боку кандидата, який використав своє право на звернення до суду, а тому ці обставини не мають негативного впливу на відповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

2. У деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – майнова декларація), за 2012–2015 роки кандидат не декларував права безоплатного користування квартирою у місті Тернополі площею 47 кв.м, яке в нього виникло 01 червня 2012 року. Кандидат пояснив, що в майнових деклараціях не декларував вказаного права з огляду на те, що в них необхідно було зазначати відомості про нерухоме майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта (членів сім’ї декларанта) станом на кінець відповідного звітного року, а суддя у 2012–2014 роках таких прав не мав у зв’язку з тим, що новий рік святкував із сім’єю. Однак ГРД звертає увагу, що кандидат протягом трьох років проживав в одній і тій самій квартирі і святкування нового року за межами квартири не позбавляло його права користування цією квартирою. Водночас ГРД бере до уваги той факт, що суддя надав правдиві пояснення про користування квартирою.

Кандидат пояснив, що з 2003 року і дотепер незмінним місцем його проживання є місто Львів. Указана вище двокімнатна квартира у місті Тернополі належала на праві особистої приватної власності ОСОБА_1, з якою кандидат та його дружина перебувають у дружніх стосунках. Квартирою сама власниця не користувалась, оскільки проживала з сім’єю за іншою адресою. У квартирі час від часу проживали її родичі.

ОСОБА_1 дозволила кандидату в разі необхідності ночувати в цій квартирі, але за умови відсутності її рідних.

Кандидат користувався лише однією кімнатою за потреби: один – два рази на тиждень, сплачуючи вартість комунальних послуг.

Кандидат пояснив, що не зазначив у майновій декларації за 2012 рік права користування цією квартирою, оскільки в ній вказуються відомості про нерухоме майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта (членів сім’ї декларанта) станом на кінець звітного року. У зв’язку з тим, що станом на 31 грудня 2012 року він не мав права користування квартирою, адже в період різдвяно-новорічних свят у ній жили родичі власника, в майновій декларації за 2012 рік відомості про неї відсутні. Аналогічна ситуація була й у 2013–2014 роках.

Однак у деклараціях за 2015, 2016 роки він зазначив право безоплатного користування цією квартирою, тому що нове антикорупційне законодавство встановило чіткі критерії декларування об’єктів нерухомого майна (в тому числі користування), що використовувалося більше 183 днів впродовж року та/або на кінець звітного періоду.

Зважаючи на те, що користування квартирою було ситуативним, він не знайшов чіткої відповіді в законодавстві, яку дату вказувати як дату набуття права користування, тому вирішив вказати дату першого дня роботи в Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області – 01 червня 2012 року. Хоча, на думку кандидата, було б коректніше в майнових деклараціях за 2015–2016 роки вказувати дату виникнення права користування після відповідної перерви у користуванні, а не з 01 червня 2012 року.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага – це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або виконанням робіт (наданням послуг) за цивільно-правовими договорами, укладеними з таким податковим агентом. Згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України доходом, отриманим платником податку як додаткове благо, серед іншого, є вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначених за правилами звичайної ціни.

Комісія вважає, що безоплатне користування квартирою третьої особи упродовж значного часу може сприяти формуванню у стороннього спостерігача уявлення про отримання кандидатом на посаду судді апеляційного загального суду, який є суддею, додаткового блага у виді безоплатної послуги.

Національні та міжнародні акти встановлюють високі стандарти етичної поведінки судді. Статус судді покладає на особу додатковий тягар відповідальності за поведінку не лише при виконанні посадових обов’язків, а й в особистому житті.

Згідно зі статтями 1, 3 розділу I Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (далі – Кодекс суддівської етики), суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має докладати зусиль, щоб, на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони), його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 17 розділу ІІІ Єдиних показників дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті – неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо він, зокрема, але не виключно:

1) перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації;

2) дотримувався етичних норм, не допускаючи поведінки, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що він здатний виконувати свої обов’язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно.

Отже, судді зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв’язку з чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення професійної діяльності, так і в позапрофесійній поведінці.

На думку Комісії у складі колегії, безоплатне користування майном інших осіб протягом багатьох років може сприйматися як таке, що не відповідає найвищим стандартам, яких має прагнути суддя в особистому житті. Вартість такого користування є значною, за звичайних обставин оренда житла потребувала б від кандидата суттєвих фінансових витрат, що могло б вплинути на його матеріальний стан та рівень життя.

Комісія доходить висновку, що тривале безоплатне користування майном значної вартості не повною мірою відповідає високим стандартам етичної поведінки, що мають демонструвати особи, які претендують на посаду судді.

Крім того, Комісією встановлено, що у майнових деклараціях за 2017–2020, 2025 роки кандидат декларує житло тільки у місті Львові.

Під час співбесіди кандидат пояснив це тим, що він не проживав у той період часу в місті Тернополі, а кожен день їздив з міста Львова на роботу автомобілем.

Стосовно цього Комісія зазначає, що відповідно до відомостей із мережі «Інтернет» приблизна відстань між адресою проживання кандидата у місті Львові та адресою суду в місті Тернополі становить 130–140 км автомобільними дорогами. Поїздка автомобілем зазвичай займає близько 2–2,5 години. Тобто кандидат витрачав на дорогу приблизно 4–5 годин на день.

Як зазначалось вище, Указом Президента України від 18 травня 2012 року № 336/2012 Стельмащука П.Я. призначено на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області строком на 5 років.

Повноваження кандидата припинилися 18 травня 2017 року у зв’язку з закінченням строку, на який його було призначено. 

Указом Президента України від 16 грудня 2021 року № 664/2021 Стельмащука П.Я. призначено на посаду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Тобто кандидат з 18 травня 2017 року до 16 грудня 2021 року обіймав посаду судді у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області, але не здійснював правосуддя у зв’язку із закінченням строку повноважень.

Із майнової декларації Стельмащука П.Я. за 2021 рік Комісією встановлено, що кандидат декларував оренду квартири в місті Тернополі (дата набуття права – 22 грудня 2021 року), тобто з моменту призначення його на посаду судді безстроково.

Комісія у складі колегії вважає, що з погляду звичайної розсудливої людини, є сумнівним, що кандидат з 2017 року до 2020 року не користувався житлом у місті Тернополі, де він працює на посаді судді, адже щоденні поїздки займали б приблизно 4–5 годин. У стороннього спостерігача також може виникнути сумнів, що кандидат взагалі в період припинення повноважень судді з’являвся на робочому місці.

Згідно з підпунктами 1–3 пункту 18 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику чесності, якщо, зокрема завжди, а не лише під час виконання своїх посадових обов’язків, поводився відповідно до свого статусу, проявляв гідність і добропорядність, діяв згідно з вимогами законодавства, правилами професійної етики, вимогами академічної доброчесності, іншими етичними нормами щодо чесності; надав достовірну та відому йому інформацію в деклараціях доброчесності судді (декларації доброчесності кандидата на посаду судді), деклараціях родинних зв’язків судді (декларації родинних зв’язків кандидата на посаду судді), деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, про яку має бути обізнаний; надав правдиві усні та/або письмові відомості під час участі в доборі, конкурсі, кваліфікаційному оцінюванні, дисциплінарному провадженні, інших юридичних процедурах, у яких такий суддя (кандидат на посаду судді) брав та/або бере участь; не приховував таких відомостей за наявності підстав вважати, що вони були йому відомі, крім випадків, коли законодавство дозволяє відмовлятись від надання інформації.

З огляду на зазначене Комісія у складі колегії вирішила зменшити бали за показниками «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» та «чесність» критеріїв доброчесності та професійної етики на 15 балів.

3. ГРД встановлено, що суддя ухвалив судові рішення 14 та 17 жовтня 2016 року – у дні, коли він перетинав державний кордон. Стосовно ухвалення судових рішень у зазначений період Стельмащук П.Я. пояснив, що постановив їх, перебуваючи на робочому місці, а саме вранці 14 жовтня 2016 року та в кінці дня 17 жовтня 2016 року. ГРД вважає, що кандидат має додатково надати підтвердження годин перетинів кордону, щоб встановити, чи дійсно кандидат перебував на робочому місці, адже малоймовірно, що після подорожі, перетину кордону та дороги додому суддя поїхав до м. Тернополя (120 км від м. Львова), щоб постановити одне рішення.

Стосовно вказаних обставин кандидат пояснив, що в датах постановлення трьох ухвал у вказаних вище справах він допустив описки, які було виявлено лише після отримання в день співбесіди 26 вересня 2019 року висновку ГРД та ознайомлення з цими справами після повернення на роботу. Дійсною датою постановлення цих трьох ухвал є 18 жовтня 2016 року (наявні ухвали про виправлення описок від 18 жовтня 2019 року у цих справах).

Комісія у складі колегії вважає надані пояснення прийнятними та достатніми, тому зазначені обставини не впливають негативно на відповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

4. Відповідно до майнових декларацій кандидата, його дружині на праві власності належали два автомобілі: HONDA CR-V 2003 року випуску (дата набуття – 23 лютого 2008 року) та HONDA ACCORD 2008 року випуску (дата набуття – 08 вересня 2012 року). Вартість автомобілів у жодній майновій декларації кандидат не вказує.

Згідно з майновою декларацією кандидата за 2017 рік через 9 років після набуття права власності на автомобіль HONDA CR-V 2003 року випуску він був відчужений за 220 250 грн (що становить близько 8 500 дол. США).

Зважаючи на відсутність інформації щодо вартості придбаних дружиною кандидата автомобілів в майнових деклараціях кандидата, ГРД вважає, що такі пояснення мають бути надані під час проведення співбесіди з кандидатом.

З цього приводу кандидат пояснив, що не вказував вартості автомобіля HONDA CR-V 2003 року випуску, оскільки не мав інформації про ціну цього автомобіля на момент набуття права власності, відповідні документи не збереглись. На думку кандидата, це відбулось тому, що на момент купівлі (2008 рік) декларація про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, а саме розділ IV Б «Транспортні засоби, що перебувають у власності, в оренді чи на іншому праві користування членів сім’ї декларанта», не передбачала зазначення вартості. Він не мав належної інформації для внесення у майнові декларації за 2015–2016 роки, в яких вже потрібно було вказувати вартість транспортного засобу на момент його набуття. Втім, зазначати вартість, яка не підтверджена жодним документом, він не вважав правильним.

З тієї ж причини кандидат не вказав у майнових деклараціях за 2015–2025 роки вартості автомобіля Honda Accord 2008 року випуску, власником якого є також його дружина. Вартості авто кандидат не вказував, адже не мав об’єктивної (підтвердженої документально) інформації про це на момент набуття права власності. На момент купівлі автомобіля (2012 рік) декларація про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, а саме розділ IV Б «Транспортні засоби, що перебувають у власності, в оренді чи на іншому праві користування членів сім’ї декларанта» не передбачав зазначення вартості. Тому, не маючи належної інформації про вартість авто, він не вніс її у майнові декларації за 2015–2025 роки, в яких вже треба було зазначати вартість транспортного засобу на момент його набуття.

Статтею 20 Кодексу суддівської етики (аналогічна норма міститься і в Кодексі суддівської етики, затвердженому ХХ черговим з’їздом суддів України 18 вересня 2024 року) визначено, що суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім’ї.

Водночас на запитання члена Комісії кандидат відповів, що жодних дій для з’ясування вартості автомобілів не вчиняв, пояснити причини такої поведінки не зумів.

На думку Комісії, кандидат на посаду судді повинен бути відданим принципу справедливості, відповідати за свої дії, не допускати ситуацій, щодо яких у стороннього спостерігача могли б виникнути обґрунтовані сумніви у його чесності, незалежності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, відповідності його дій етичним нормам.

Враховуючи встановлені факти, Комісія зазначає, що суддя (кандидат на посаду судді) повинен більш сумлінно та уважно ставитись до процесу декларування. Навіть технічні чи побутові обставини не звільняють від обов’язку повного і достовірного відображення майнового стану сім’ї, що є важливою складовою принципів доброчесності та прозорості в діяльності судді.

Встановлені обставини свідчать про неналежну уважність та сумлінність Стельмащука П.Я. при заповненні декларацій, оскільки він систематично не зазначав відомостей про вартість рухомого майна дружини, яким він також користувався. Від кандидата на посаду судді очікується підвищений рівень відповідальності, зокрема щодо перевірки й отримання достовірних даних про матеріальні інтереси своєї родини. Таке ставлення до виконання обов’язку декларування не узгоджується з принципами сумлінності, прозорості та відкритості.

З огляду на зазначене Комісія у складі колегії вирішила зменшити бали за показником «сумлінність» критеріїв доброчесності та професійної етики на 15 балів.

5. Відповідно до майнової декларації кандидата його дружині належить на праві власності ¼ домоволодіння у місті Львові площею 456 кв.м.

З огляду на значну площу цього домоволодіння, а також на те, що дружині кандидата належить лише частка на праві власності на цей об’єкт нерухомості, потребує додаткового з’ясування фактичний порядок користування таким майном.

Зокрема, на думку ГРД, важливо встановити, чи фактично проживає кандидат разом із членами своєї сім’ї у зазначеному домоволодінні, чи користується він усім будинком або лише його частиною, а також чи проживають або користуються цим майном інші співвласники чи треті особи.

З огляду на це ГРД вважає, що кандидат має надати пояснення щодо фактичного місця проживання його сім’ї, порядку користування домоволодінням у місті Львові, а також щодо проживання в цьому будинку інших осіб.

Стосовно вказаних обставин кандидат пояснив, що у цьому будинку він безперервно проживає з 2003 року і дотепер. Фактично в лівій його частині, проживають його він, його дружина та син. В правій частині проживають його теща, сестра дружини та її син.

Реального поділу будинку та земельної ділянки в натурі вони не проводили, оскільки такої потреби не виникало. Фактичний поділ відбувся з моменту, як його сім’я почала там проживати. Земельна ділянка поділена огорожею, кожна з сімей має свій окремий вхід на подвір’я та в будинок, користується своєю частиною будинку та веде окремий побут.

Комісія у складі колегії вважає надані кандидатом пояснення прийнятними, жодних доказів на їх спростування в Комісії немає, тому зазначені обставини не впливають негативно на відповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

Крім інформації, зазначеної у висновку ГРД, Комісією також перевірені інші обставини, які можуть впливати на оцінку критерію доброчесності та професійної етики.

Так, відповідно до інформації Державного підприємства «Інформаційні судові системи» за час роботи суддею порушено строки оприлюднення тексту судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР): у 2016 році – 112 судових рішень, у 2017 році – 294 судові рішення, у 2022 році – 114 судових рішень, у 2023 році – 280 судових рішень, у 2024 році – 693 судові рішення, у 2025 році – 714 судових рішень. Загалом порушено строки оприлюднення 2 207 судових рішень.

Значне порушення строків надсилання судових рішень до ЄДРСР кандидат пояснив великим навантаженням, перебоями з електропостачанням, некоректною роботою системи Д3, через яку до ЄДРСР надсилаються судові рішення. Також кандидат зазначив, що його участь у конкурсних процедурах (цьому Конкурсі, конкурсі на переведення на посаду до іншого суду першої інстанції, який відбувається разом із добором на посаду судді) теж потребувала певного часу, що також могло вплинути на порушення строків надсилання судових рішень до ЄДРСР. Крім того, кандидат просив врахувати, що в переважній більшості випадків строк надсилання судових рішень до ЄДРСР порушено на кілька днів.

У пункті 19 Єдиних показників сумлінність визначена як старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно:

1) ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим…;

3) під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів…

З огляду на зазначене Комісія вважає, що несвоєчасно внесена до ЄДРСР значна кількість судових рішень протягом тривалого періоду свідчить про те, що кандидат недостатньо ефективно організовував свою роботу та не вживав достатніх заходів для виконання обов’язків, покладених на нього чинним законодавством. Ба більше, кількість порушень має тенденцію до суттєвого зростання.

Крім того, законодавцем прийнято Закон України «Про доступ до судових рішень», а така поведінка судді певною мірою перешкоджає забезпеченню відкритості діяльності судів, що негативно впливає на репутацію окремого суду й авторитет правосуддя загалом, а також, що найважливіше, може перешкоджати для реалізації права осіб на справедливий суд.

Отже, Комісія визнає зазначене порушення суттєвим, що є підставою для зниження кількості балів за показником «сумлінність» критеріїв доброчесності та професійної етики на 15 балів.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 255 балів із 300 можливих, тому з урахуванням приписів пункту 5.12 Положення Комісія вважає, що кандидат відповідає критерію доброчесності та професійної етики.

V. Висновок Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.

За результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Стельмащук П.Я. отримав такі бали:

Критерії	Показники	Бал за показник	Бал за критерій
Професійна компетентність	Показники, отримані під час кваліфікаційного іспиту	361,7	361,7
Особиста компетентність	Рішучість та відповідальність	19,67	39,67
	Безперервний розвиток	20
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	10	39
	Ефективна взаємодія	10
	Стійкість мотивації	9
	Емоційна стійкість	10
Доброчесність та професійна етика	Незалежність		255
	Чесність
	Неупередженість
	Сумлінність
	Непідкупність
	Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу
Всього			695,37

Згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону, якщо ГРД у своєму висновку встановила, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.

Отже, у зв’язку з наявністю висновку ГРД питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Стельмащука П.Я. здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді повинно вирішуватися Комісією у пленарному складі.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

1. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Стельмащук Петро Ярославович набрав 695,37 бала.

2. Внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі питання про підтвердження здатності Стельмащука Петра Ярославовича здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                             Сергій ЧУМАК

Члени Комісії:                                                                          Андрій ПАСІЧНИК

                                                                                                    Роман САБОДАШ