Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Корольчук Наталії Василівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії № 3:

головуючого – Сергія ЧУМАКА (доповідач),

членів Комісії: Андрія ПАСІЧНИКА, Романа САБОДАША

за участі:

кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Наталії КОРОЛЬЧУК,

розглянувши питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Корольчук Наталії Василівни в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),

встановила:

I. Інформація про кар’єру судді та процедуру кваліфікаційного оцінювання.

Указом Президента України від 24 квітня 2012 року № 286/2012 Корольчук Наталію Василівну призначено на посаду судді Суворовського районного суду міста Херсона строком на 5 років. Зараховано до штату суду наказом від 05 червня 2012 року № 5-1-112.

Указом Президента України від 19 січня 2016 року № 15/2016 ліквідовано Суворовський районний суд міста Херсона та утворено Херсонський міський суд.

Указом Президента України від 18 березня 2016 року № 100/2016 переведено суддю Суворовського районного суду міста Херсона Корольчук Н.В. у межах п’ятирічного строку на роботу на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області. Зараховано до штату суду наказом від 25 березня 2016 року № 03-01/02.

Указом Президента України від 16 жовтня 2018 року № 333/2018 Корольчук Н.В. призначено на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області.

Рішенням Голови Верховного Суду від 20 липня 2022 року № 297/0/149-22 суддю Херсонського міського суду Херсонської області Корольчук Н.В. відряджено до Самбірського міськрайонного суду Львівської області для здійснення правосуддя з 25 липня 2022 року.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 26 вересня 2023 року № 917/0/15-23 достроково закінчено відрядження судді Херсонського міського суду Херсонської області Корольчук Н.В. до Самбірського міськрайонного суду Львівської області з 10 жовтня 2023 року.

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 14 грудня 2023 року № 171/зп-23) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення – 425; в апеляційних судах із розгляду господарських справ – 58; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ – 67 (далі – Конкурс).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.

У визначений строк до Комісії із заявою про участь у Конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання звернулась Корольчук Н.В.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 105/ас-24 Корольчук Н.В. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.  

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» та допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах Конкурсу, зокрема Корольчук Н.В.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 28 квітня 2025 року № 92/зп-25 затверджено Порядок проведення першої стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (далі – Порядок), а також визначено суди, які включаються до першої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02 липня 2025 року № 127/зп-25 визначено суди, які включаються до другої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23: Дніпровський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Київський апеляційний суд – 45 вакантних посад суддів; Львівський апеляційний суд – 28 вакантних посад суддів; Миколаївський апеляційний суд – 21 вакантна посада судді; Одеський апеляційний суд – 23 вакантні посади судді; Харківський апеляційний суд – 47 вакантних посад суддів.

У визначений строк до Комісії із заявою про намір претендувати на посаду судді Львівського апеляційного суду звернулась Корольчук Н.В.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем за вказаним питанням визначено члена Комісії Чумака С.Ю.

IІ. Встановлення результатів спеціальної перевірки.

Комісією проведено спеціальну перевірку, під час якої надіслано запити до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень перевірено відомості про кандидата на посаду судді на предмет обмеження дієздатності або недієздатності.

Згідно з відповідями уповноважених державних органів за результатами спеціальної перевірки Комісією не отримано інформації, що може свідчити про невідповідність установленим вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Корольчук Н.В.

ІІІ. Норми права, які регулюють процедуру кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до частини другої статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду) Закону. Процедуру проведення Комісією кваліфікаційного оцінювання врегульовано главою 1 розділу V Закону. Отже, необхідною умовою зайняття посади судді є проходження кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Згідно з частинами першою та другою статті 83 Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Такими критеріями є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність.

Частиною першою статті 85 Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:

1) складання кваліфікаційного іспиту;

2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Частиною п’ятою статті 83 Закону встановлено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Згідно з пунктом 6.3 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням Комісії від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 29 лютого 2024 року № 72/зп-24), порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією. Кваліфікаційне оцінювання проводиться відповідно до цього порядку.

Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджено рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі – Положення).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 розділу 5 Положення відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Згідно з пунктом 5.6.1 розділу 5 Положення критерії компетентності оцінюються так:

- професійна компетентність (за показниками, отриманими під час кваліфікаційного іспиту) – 400 балів, з яких:

рівень когнітивних здібностей – 60 балів;

рівень знань з історії української державності – 40 балів;

рівень загальних знань у сфері права – 50 балів;

рівень знань зі спеціалізації суду відповідного рівня – 100 балів;

рівень здатності практичного застосування знань у сфері права в суді відповідного рівня та спеціалізації – 150 балів;

- особиста компетентність – 50 балів, з яких:

рішучість та відповідальність – 25 балів;

безперервний розвиток – 25 балів;

- соціальна компетентність – 50 балів, з яких:

ефективна комунікація – 12,5 бала;

ефективна взаємодія – 12,5 бала;

стійкість мотивації – 12,5 бала;

емоційна стійкість – 12,5 бала.

Абзацом другим пункту 5.7 розділу 5 Положення передбачено, що в разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

Пунктом 5.8 розділу 5 Положення визначено, що критерії доброчесності та професійної етики оцінюються у 300 балів.

Згідно з пунктом 5.9 Положення Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

Відповідно до пункту 5.11 розділу 5 Положення під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб’єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Приписами пункту 5.12 Положення встановлено, що кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.

Згідно з абзацом другим пункту 5.12 розділу 5 Положення суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

ІV. Відповідність кандидата критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Заслухавши доповідача, встановивши результати спеціальної перевірки, дослідивши досьє кандидата, Комісією проведено співбесіду та встановлено таке.

І. Критерій професійної компетентності.

Рішеннями Комісії від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 та від 11 вересня 2024 року № 270/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах Конкурсу та визначено черговість етапів його проведення (перший етап – тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап – тестування когнітивних здібностей; третій етап – виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Рішенням Комісії від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).

Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного 10, 13, 14 та 15 січня 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах (кримінальна спеціалізація) у межах Конкурсу.

Рішеннями Комісії від 17 квітня 2025 року №№ 87/зп-25, 89/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати практичного завдання, виконаного 03–07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12–14 та 17–21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу, а також затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу.

Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Відповідно до пункту 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.  

З огляду на зазначене вище Корольчук Н.В. отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу:

Критерій	Показник	Результат (за показником)	Результат (за критерієм)
Професійна компетентність	Когнітивні здібності	43,9	355,4
	Знання історії української державності	40
	Знання у сфері права та зі спеціалізації суду	145
	Здатність практичного застосування знань у сфері права в суді відповідного рівня та спеціалізації	126,5

Відповідно до підпункту 6.3.3 пункту 6.3 розділу 6 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 (зі змінами), учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала. Учасник визнається таким, що успішно склав тестування когнітивних здібностей, у разі набрання встановленого Комісією середнього допустимого та більшого бала тестування.

Отже, загальна кількість балів, отриманих Корольчук Н.В. за кваліфікаційний іспит, становить 355,4 бала із 400 можливих, що свідчить про відповідність кандидата критерію професійної компетентності.

Комісія 06 серпня 2025 року звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду з листом № 21-6808/25, у якому запропоновано надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності. Водночас увагу кандидатів було акцентовано на пункті 5.6 розділу 5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, у якому визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання.

До Комісії 19 серпня 2025 року надійшли пояснення та докази від кандидата Корольчук Н.В. Кандидат надала інформацію, яка, на її думку, підтверджує її відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток»; та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

ІІ. Критерій особистої компетентності.

Згідно з пунктами 2.4–2.7 Положення встановлено, що особиста компетентність – це сукупність морально-психологічних якостей та поведінкових характеристик, які визначають здатність кандидата діяти рішуче та відповідально, самостійно, цілеспрямовано та стійко. Вона охоплює такі риси, як вміння приймати своєчасні й обґрунтовані рішення, готовність нести відповідальність за їх наслідки, прагнення до професійного розвитку та відкритість до зворотного зв’язку.

Відповідність кандидата критерію особистої компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію особистої компетентності:

1. Рішучість та відповідальність.

Рішучість – це здатність кандидата на посаду судді вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Кандидат на посаду судді відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, в тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, в тому числі додаткових/понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

Відповідальність – це здатність кандидата на посаду судді брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Кандидат на посаду судді відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

2. Безперервний розвиток – це свідомі та послідовні зусилля кандидата на посаду судді щодо професійного саморозвитку. Кандидат на посаду судді відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об’єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв’язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Пунктом 5.5 Положення визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Комісія відзначає, що Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, а також Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям оцінювання та засоби їх встановлення ґрунтуються на принципі особистої відповідальності кандидата за подання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність встановленим критеріям.

Цей обов’язок охоплює не лише надання Комісії загальних біографічних чи майнових даних, але й відомостей, які мають значення для оцінки особистої компетентності.

Таким чином, при оцінці особистої компетентності важлива роль відводиться активній участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Для оцінки критерію соціальної компетентності не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, чи здатен кандидат до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, чи готовий нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби в постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо відомостей, які підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Надані кандидатом Корольчук Н.В. документи, а також її відповіді під час послідовного обговорення показників особистої компетентності на співбесіді були оцінені членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Результат (за показником)	Результат (за критерієм)
Особиста компетентність	Рішучість	22	19	20	20,33	40
	Відповідальність
	Безперервний розвиток	20	19	20	19,67

Отже, надана кандидатом інформація письмово та під час співбесіди продемонструвала належний рівень особистої компетентності.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням оцінок всіх членів колегії сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 40 балів з 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала), та свідчить про відповідність кандидата критерію особистої компетентності.

ІІІ. Критерій соціальної компетентності.

Згідно з пунктами 2.8–2.12 Положення соціальна компетентність ‒ це сукупність морально-психологічних якостей, поведінкових установок і міжособистісних навичок кандидата, які забезпечують ефективну взаємодію, конструктивну комунікацію та здатність зберігати професійну мотивацію і психологічну стійкість у складних ситуаціях, притаманних судовій діяльності. Зазначена компетентність відображає здатність судді налагоджувати та підтримувати належну комунікацію з учасниками процесу, колегами та суспільством, керувати емоціями, ухвалювати рішення в умовах міжособистісної напруги чи конфлікту, діяти з дотриманням поваги до людської гідності та прав сторін.

Відповідність кандидата критерію соціальної компетентності визначається через призму його відповідності показникам критерію соціальної компетентності:

1. Ефективна комунікація ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

2. Ефективна взаємодія ‒ це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

3. Стійкість мотивації ‒ це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов’язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

4. Емоційна стійкість ‒ це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, в тому числі на складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності).

Пунктом 5.5 Положення визначено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що відповідає критеріям соціальної компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за критерій за результатами його оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Під час оцінювання відповідності кандидата критерію соціальної компетентності саме на кандидата покладається обов’язок надання повної, достовірної та переконливої інформації про його відповідність критерію соціальної компетентності. Цей обов’язок охоплює не лише загальні біографічні чи майнові дані, а й ті відомості, які мають значення для оцінки соціальних компетентностей.

Таким чином, оцінювання кандидата за критерієм соціальної компетентності здійснюється за його активної участі у підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Як і в оцінюванні особистої компетентності, не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію соціальної компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити здатність кандидата до відкритого діалогу, сприйняття критичних запитань без агресії чи захисних реакцій, готовність визнавати помилки, а також загальну здатність до ефективної взаємодії з іншими особами в умовах підвищеного психологічного навантаження.

Важливою ознакою сформованої соціальної компетентності є здатність кандидата чітко й аргументовано пояснити твердження мотиваційного листа, а також надати змістовні, логічно узгоджені відповіді на запитання щодо відомостей, наданих на підтвердження відповідності цьому критерію. Це свідчить про рівень відкритості, здатність до самоспостереження, уміння адаптуватися до комунікативного контексту та працювати у взаємодії з іншими, що є ключовими елементами соціальної компетентності судді.

Саме співбесіда формує остаточну оцінку кандидата на посаду судді. У зв’язку з цим Комісія підкреслює, що оцінювання соціальної компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.

Надані кандидатом Корольчук Н.В. документи, а також її відповіді під час послідовного обговорення показників соціальної компетентності на співбесіді були оцінені членами Комісії таким чином:

Критерій	Показник	Бали, виставлені членами Комісії за показниками			Результат (за показником)	Результат (за критерієм)
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	9	10	9	9,33	41,33
	Ефективна взаємодія	9	10	10	9,67
	Стійкість мотивації	11	11	11	11
	Емоційна стійкість	11	12	11	11,33

Отже, надана кандидатом інформація письмово та під час співбесіди продемонструвала належний рівень соціальної компетентності.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням оцінок членів колегії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 41,33 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала), тому Комісія вважає, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.  

ІV. Критерій доброчесності та професійної етики.

Насамперед Комісія відзначає, що доброчесність та професійна етика ‒ це взаємопов’язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Цей комплекс також включає законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім’ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

Таким чином, на переконання Комісії, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

І хоча Комісія виходить із того, що кандидат на посаду судді відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, така презумпція є спростовною, а рівень відповідності критерію доброчесності та професійної етики підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання.

Для оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24  (далі – Єдині показники).

Відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу (пункт 14 Єдиних показників, пункт 2.13 Положення).

Комісією перевірені ухвалені Корольчук Н.В. справи, які мають значний суспільний інтерес та підвищений корупційний ризик, що можуть впливати на оцінку критерію доброчесності та професійної етики.

1. Відповідно до відомостей, наданих на запит Комісії Самбірським міськрайонним судом Львівської області Корольчук Н.В. за період відрядження (з 26 липня 2022 року до 10 листопада 2023 року) розглянуто 3 справи про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей (в усіх справах позов задоволено).

Так, у справі № 452/2626/22 ухвалою від 13 жовтня 2022 року відкрито провадження та на 03 листопада 2022 року призначено судове засідання. Рішенням від 03 листопада 2022 року позов задоволено, шлюб розірвано та двох малолітніх дітей залишено проживати з батьком. Зі змісту ухваленого Корольчук Н.В. рішення встановлено, що в судове засідання 03 листопада 2022 року з’явився представник позивача, відповідач до суду не з’явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 452/795/23 ухвалою від 10 квітня 2023 року відкрито провадження та на 27 квітня 2023 року призначено судове засідання. Рішенням від 02 травня 2023 року позов задоволено, шлюб розірвано, неповнолітню дитину залишено проживати разом із батьком та стягнуто з матері аліменти. Зі змісту ухваленого Корольчук Н.В. рішення встановлено, що в судове засідання 02 травня 2023 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У справі № 452/3689/23 ухвалою від 12 вересня 2023 року відкрито провадження та на 14 вересня 2023 року призначено судове засідання. Рішенням від 14 вересня 2023 року позов задоволено, шлюб розірвано та двох малолітніх дітей залишено проживати з батьком для подальшого самостійного виховання та утримання. Зі змісту ухваленого Корольчук Н.В. рішення встановлено, що в судове засідання 14 вересня 2023 року сторони не з’явились, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, орган опіки та піклування не залучався.

У Висновку № 3 (2002) та Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зауважено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути підставою для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.

Беручи до уваги наведені засади та стандарти, Комісія дотримується принципів незалежності правосуддя та не вдається до оцінки судових рішень.

Водночас Комісія виходить із того, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне дотримання прав та їх поновлення. Таким чином, у кожному випадку необхідно звернути увагу, що предметом перевірки під час кваліфікаційного оцінювання є поведінка судді під час розгляду справи та ухвалення рішення на предмет дотримання завдань судочинства. З цією метою Комісія повинна переконатися в тому, що правосуддя в тій чи іншій ситуації відбулося і в діях судді при ухваленні рішення немає ознак нетипової поведінки, свавілля чи грубої недбалості, які б завдавали шкоди справедливому та незалежному судовому розгляду.

Частиною п’ятою статті 19 Сімейного кодексу України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини (зі змінами), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (зі змінами), органи опіки та піклування провадять свою діяльність, пов’язану із захистом прав дитини, зокрема, з дотриманням принципів забезпечення найкращих інтересів дитини, недопущення дискримінації дітей. Під час розв’язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов’язків матері та батька щодо дитини.

Зокрема, працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання. Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров’я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Своєю чергою, участь у справі органу опіки та піклування, складання ним висновку фактично є гарантією дотримання прав та інтересів дитини.

Під час співбесіди на запитання члена Комісії щодо необхідності обов’язкового виконання судом норм частини четвертої статті 19 Сімейного кодексу України кандидат відповіла, що вважала не обов’язковим залучення органу опіки і піклування, оскільки основною позовною вимогою було розлучення, а не визначення місця проживання дитини (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=F8kUMoGh2AU , таймкод 01:11:13).

Комісія критично оцінює пояснення кандидата щодо незалучення органу опіки та піклування, оскільки частиною четвертою статті 19 Сімейного кодексу України чітко визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

На переконання Комісії, якщо такий орган не проти розгляду справи за його відсутності, суд має впевнитися в повноті та достовірності наданого висновку і може зобов’язати орган опіки забезпечити свою участь, якщо цього вимагають інтереси дитини. Водночас, як зазначено вище, в усіх перелічених справах орган опіки та піклування в порушення імперативних приписів статті 19 Сімейного кодексу України залучений до участі у справі не був, а відповідно і висновок такого органу щодо обставин проживання та виховання дитини батьками у цих справах відсутній.

Стосовно справи № 452/3689/23 Комісія вважає за необхідне вказати окремо про таке.

11 вересня 2023 року позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. Справу розподілено Корольчук Н.В. Ухвалою від 12 вересня 2023 року відкрито провадження та на 14 вересня 2023 року призначено судове засідання. Рішенням від 14 вересня 2023 року позов задоволено, шлюб розірвано та двох малолітніх дітей залишено проживати з батьком для подальшого самостійного виховання та утримання. Зі змісту ухваленого Корольчук Н.В. рішення встановлено, що відповідач (матір дітей) подала відзив про визнання позову.

Водночас з тексту ухвали від 12 вересня 2023 року Комісією також встановлено, що хоч справу призначено на 14 вересня 2023 року, кандидат надала відповідачці 15-денний строк з дня отримання цієї ухвали подати до Самбірського міськрайонного суду Львівської області відзив на позов та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову, з одночасним надісланням позивачу копії відзиву та доданих документів, що очевидно свідчить про суперечливість цього судового рішення.

Так, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вказана ухвала підписана та відправлена кандидатом до реєстру 12 вересня 2023 року, проте опублікована – 14 вересня 2023 року, тобто в день розгляду справи, що виключало можливість ознайомлення відповідачкою з цією ухвалою в ЄДРСР.

Кандидат, на думку Комісії, не змогла переконливо пояснити, яким чином за таких обставин відповідачка могла дізнатися про відкриття провадження у справі та ще й встигнути подати відзив на позов.

Під час співбесіди кандидат зазначила, що в неї був однаковий підхід до розгляду цих справ, а також якщо дружина або чоловік приходили та казали, що їм відомо про позов, вони його визнають та пишуть відповідні заяви, то вона їх швидко розглядала (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=F8kUMoGh2AU, таймкод 01:26:20).

Комісія критично ставиться до тверджень кандидата щодо однакового підходу до розгляду цих справ, оскільки встановлено, що це була єдина справа, яку Корольчук Н.В. розглянула в такі стислі терміни практично протягом двох днів з дня розподілу на неї позову.

На думку Комісії, показовим у цьому випадку є інші справи з предметом спору «розірвання шлюбу», провадження в яких було відкрито також 12 вересня 2023 року:

- № 452/2914/23 – відкрито провадження у справі про розірвання шлюбу та призначено підготовче засідання на 05 жовтня 2023 року; ухвалено рішення у цій справі 24 листопада 2023 року;

- № 452/2948/23 – відкрито провадження у справі про розірвання шлюбу та призначено підготовче засідання на 05 жовтня 2023 року; ухвалено рішення у цій справі 15 квітня 2024 року;

- № 452/2977/23 – відкрито провадження у справі про розірвання шлюбу та призначено підготовче засідання на 05 жовтня 2023 року; постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду 25 жовтня 2023 року.

У цьому контексті колегія звертає увагу на рішення Комісії від 02 серпня 2023 року № 5/пс-23, яким внесено до Вищої ради правосуддя подання з рекомендацією про дострокове закінчення відрядження суддів Херсонського міського суду Херсонської області, зокрема і судді Корольчук Н.В., відрядженої до Самбірського міськрайонного суду Львівської області.

Розгляд цього подання Вищою радою правосуддя був призначений на 26 вересня 2023 року.

Отже, відкриваючи провадження у всіх зазначених справах, кандидат достеменно була обізнана про наявність рішення Комісії та майбутній розгляд ВРП подання про дострокове закінчення її відрядження, проте всі справи призначила на 05 жовтня 2023 року, тобто після завершення свого відрядження, і лише справу № 452/3689/23 – через день після відкриття провадження.

Оскільки рішенням Вищої ради правосуддя від 26 вересня 2023 року № 917/0/15-23 достроково закінчено відрядження судді Херсонського міського суду Херсонської області Корольчук Н.В. до Самбірського міськрайонного суду Львівської області, то перелічені вище справи розглянуто іншими суддями.

Таким чином, Комісія відмічає явно неоднаковий підхід до вирішення кандидатом одних і тих же питань в один і той же проміжок часу, що не можна пояснити ні іншою судовою практикою, ні іншим навантаженням, ні іншим графіком розгляду суддею справ.

Комісія також вважає необхідним зазначити про таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

У рішенні у справі № 452/2626/22 зазначено, що позивач (батько дітей) просив суд малолітніх дітей 2009 року народження та 2011 року народження залишити проживати з ним, оскільки на момент подання позову вони проживали разом із ним. Крім того, Корольчук Н.В. вказує, що відповідач (матір дітей) подала відзив, в якому позов визнала повністю, не заперечила проти його задоволення.

У рішенні у справі № 452/795/23 зазначено, що позивач (батько дітей) вказав про те, що між ним та відповідачем (матір’ю дітей) досягнуто згоди щодо виховання та утримання дітей, а саме, що дитина 2013 року народження зареєстрована разом із позивачем з 2016 року (відповідно до довідки виконкому Новокалинівської міської ради від 23 лютого 2023 року № 103) і залишиться проживати разом з ним, а дитина 2020 року народження зареєстрована з відповідачкою і залишиться проживати з нею. Тому позивач просив залишити проживати дочку 2013 року народження з ним і на її утримання стягувати з відповідачки на його користь аліменти. Крім того, Корольчук Н.В. вказано, що відповідач (матір дітей) подала відзив про визнання позову.

У рішенні у справі № 452/3689/23 зазначено, що позивач (батько дітей) просив суд залишити проживати з ним неповнолітніх дітей, а саме: дочку та сина 2010 року народження, оскільки мати живе окремо від них, а діти ходять до школи у м. Львові, відвідують гуртки, мають там друзів. Діти також бажають залишитися проживати з батьком. Позивач усвідомлює свою відповідальність за виховання та піклування про дітей, створення для них належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров’я, духовного та розумового розвитку. Крім того, Корольчук Н.В. вказано, що відповідач (матір дітей) подала відзив про визнання позову.

Також з тексту судових рішень у вказаних вище справах Комісією встановлено, що кандидатом всюди зазначено однакове мотивування: «Як встановлено судом, як на час пред’явлення позову, так і на час розгляду справи судом, між сторонами не існувало спору щодо місця проживання малолітніх дітей, що підтверджується їх письмовими заявами.

За загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір’ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу (Постанова ВС від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18)».

Водночас кандидатом у жодному з рішень з огляду на мету та завдання цивільного судочинства, зазначених у статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, не вказано, у чому ж полягає порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів позивача. Діти проживають із ним, а відповідачка цього не оспорює, визнає позов і ніколи не ставила питання про проживання дітей із собою, тобто фактично спору між сторонами не існує. На переконання Комісії всі зазначені вище обставини, на думку звичайної розсудливої законослухняної людини, можуть викликати обґрунтовані сумніви у штучності таких позовів, а також в об’єктивності та неупередженості судді.

2. Згідно з відомостями, наданими на запит Комісії Самбірським міськрайонним судом Львівської області, суддею Корольчук Н.В. за період відрядження (з 26 липня 2022 року до 10 листопада 2023 року) розглянуто 2 справи про звільнення від повноважень опікуна над недієздатною особою та призначення нового опікуна (в усіх справах позов задоволено).

У справі № 452/3237/22 31 жовтня 2022 року ОСОБА_1 (дружина) та ОСОБА_2 (чоловік) звернулися до суду з заявою, в якій просили звільнити ОСОБА_1 від повноважень опікуна над ОСОБА_3 через особисті сімейні обставини, які унеможливлюють здійснення нею догляду за ОСОБА_3 та виконання обов’язків опікуна, тому просять призначити опікуном  недієздатного ОСОБА_3 його брата – ОСОБА_2, який наразі фактично здійснює за ним догляд.

Рішенням від 22 грудня 2022 року заяву задоволено; звільнено ОСОБА_1 1970 року народження від повноважень опікуна інваліда І-А групи – ОСОБА_3 та призначено опікуном його рідного брата ОСОБА_2 1969 року народження.

Водночас рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 12 жовтня 2021 року у справі № 452/3047/20 визначено опікуном ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_3 є братом її чоловіка. ОСОБА_3 не пристосований до самостійної праці, потребує стороннього догляду і допомоги, він проживає із заявницею в одному будинку, вона фактично постійно здійснює догляд за ним, а тому заявниця просила визнати його недієздатним, а її призначити його опікуном.

Натомість зі змісту ухваленого кандидатом рішення в цій справі неможливо встановити обставини, що змінилися з часу ухвалення рішення про призначення опікуна недієздатної особи, аби призначити іншого опікуна.

Отже, фактично кандидат звільнила ОСОБА_1 1970 року народження від повноважень опікуна та призначила опікуном ОСОБА_2 1969 року народження (чоловіка призовного віку) без мотивування в рішенні підстав для такої заміни та без зазначення конкретних обставин, що тягнуть за собою зміну опікуна.

Під час співбесіди на запитання члена Комісії кандидат припустила, що дружина виїжджала за кордон, через це не могла більше здійснювати догляд за недієздатною особою, тому потрібно було змінити опікунство на її чоловіка. Указані обставини в рішенні не відображені, заявники про це не зазначали, що викликає обґрунтовані сумніви і їх існуванні, а також переконання, що кандидат намагається їх видумати. Також Корольчук Н.В. на запитання члена Комісії погодилась із тим, що повинна була ці обставини та підстави зазначити в рішенні для зміни опікуна недієздатної особи (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=F8kUMoGh2AU, таймкод 01:38:09).

У справі № 452/2218/23 ОСОБА_4 (батько), ОСОБА_5 (сусід, друг сім’ї) та ОСОБА_6 (брат) 29 травня 2023 року звернулися до суду із заявою, у якій просили звільнити ОСОБА_4, ОСОБА_5 від повноважень опікунів ОСОБА_7 через особисті сімейні обставини, які унеможливлюють здійснення ним догляду та виконання обов’язків опікунів. Просять призначити опікуном  недієздатного ОСОБА_7 його брата – ОСОБА_6, який наразі фактично здійснює за ним догляд.

Рішенням від 07 серпня 2023 року заяву задоволено; звільнено ОСОБА_4 1956 року народження, ОСОБА_5 1974 року народження від повноважень опікунів інваліда І-А групи – ОСОБА_7 та призначено опікуном його рідного брата ОСОБА_6 1981 року народження.

Водночас рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2017 року у справі № 452/3292/16-ц визначено опікунами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_7 1985 року народження рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21 травня 2001 року визнаний недієздатним. ОСОБА_7 є інвалідом І групи з дитинства і потребує постійного стороннього догляду. ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_7, а ОСОБА_5 є сусідом та близьким другом родини ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_7 є прихильним до ОСОБА_5

Зі змісту ухваленого Корольчук Н.В. рішення в цій справі неможливо встановити підстави, мотиви та обставини, що змінились із часу ухвалення рішення про призначення опікуна.

Тобто, аналогічно попередній справі, не зазначаючи обставин справи, кандидат звільнила ОСОБА_4 1956 року народження та ОСОБА_5 1974 року народження від повноважень опікунів та призначила опікуном ОСОБА_6 1981 року народження (чоловіка призовного віку).

Під час співбесіди на запитання члена Комісії кандидат відповіла, що не може пригадати обставини цієї справи та погодилася з тим, що повинна була ці обставини зазначити в рішенні (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=F8kUMoGh2AU, таймкод 01:39:46).

На запитання члена Комісії, чи не склалося в кандидата враження, що вказані вище спори можуть мати штучний характер, тобто бути результатом домовленості між сторонами з метою створення підстав для уникнення чоловіками мобілізації, Корольчук Н.В. надала негативну відповідь, а також зазначила, що на той момент не було такої кількості подібних справ. Обставини і докази, які суду наводили заявники, давали підстави для заміни опікуна (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=F8kUMoGh2AU, таймкод 01:40:31).

Натомість Комісія знову, не піддаваючи сумніву законність ухвалених рішень, вимушена зазначити, що підстави для заміни опікуна у вказаних рішеннях кандидатом фактично не зазначені, оскільки формулювання «через особисті сімейні обставини» є загальним і не розкриває мотивів ухваленого рішення.

Комісія щодо цього зазначає, що вимоги статті 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ чергового з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, зобов’язують суддю зважати на постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.

Забезпечити авторитет правосуддя буде неможливо, якщо суд при здійсненні правосуддя не забезпечить «демонстрації здійснення правосуддя», а тому суд має не допускати не тільки порушення строків розгляду справи, але й уникати «аномально швидкого здійснення правосуддя».

Вища рада правосуддя 28 серпня 2025 року № 1814/0/15-25 розпочала заходи, спрямовані на захист авторитету суду, оскільки «статистика щодо судів України дійсно показує нетипове збільшення справ, пов’язаних із сімейними відносинами. Очевидно, що не всі вони є штучними або спрямованими на сприяння в ухиленні від мобілізації, але такі дані породжують обґрунтовані сумніви».

Комісія враховує, що факти масового сумнівного ухвалення Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області та Мар’їнським районним судом Донецької області судових рішень про визначення місця проживання дитини разом із батьком отримало значний суспільний резонанс. У багатьох медіа вийшли публікації щодо цього. У цих публікаціях звернено увагу, що з початку повномасштабного вторгнення та запровадження воєнного стану значне зростання кількості судових рішень про позбавлення матерів батьківських прав та встановлення місця проживання дітей з батьком є характерним не лише для цих судів. Аналітики та журналісти звертають увагу і на інші суди, де масово ухвалюються такі ж рішення за сумнівних, на їх думку, обставин.

Наприклад, в інтернет-виданні «Українська правда» 08 грудня 2025 року вийшла стаття «Тато за рішенням суду: як дитина може стати щасливим квитком для відстрочки від мобілізації», у якій зазначено, що Національне антикорупційне бюро України викрило організаційну злочинну групу, що працювала всередині судової системи та допомагала військовозобовʼязаним чоловікам незаконно виїжджати за кордон і отримувати відстрочку від мобілізації. У вересні цього року Вищий антикорупційний суд затвердив угоду про визнання винуватості з суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_8. Згодом Офіс Генерального прокурора спільно з Державним бюро розслідувань також викрив працівників Марʼїнського районного суду Донецької області в організації схеми незаконного уникнення від мобілізації чоловіків призовного віку за схожою схемою. Підозрюваний у справі суддя ОСОБА_9 ухвалив понад 120 судових рішень про розірвання шлюбу, позбавлення матері батьківських прав та виховання неповнолітньої дитини батьком. Це давало чоловікам відстрочку та право на виїзд. За даними слідства, послуга коштувала близько 3 тис. доларів. Суддя ухвалював рішення за кілька днів, без сторін, органів опіки, доказів, а іноді навіть без підписів позивачів.

Отже, Комісія вважає, що дії кандидата при розгляді зазначених спорів під час війни протягом коротких строків, за відсутності в засіданні сторін та представників органу опіки та піклування, відповідного висновку такого органу та не заслуховування думки дитини свідчать про наявність обґрунтованого сумніву в невідповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, у частині того, що високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті, має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу і оточуючі люди бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам’ятати про те, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості. Підтримання високих стандартів поведінки вимагає від суддів уникнення створення враження неналежної поведінки як професійної, так і особистої. Суддя має усвідомлювати, що він представляє судову владу держави, та не допускати зі свого боку поведінки, що може зашкодити авторитету суду.

Відповідно до пункту 5.5 Положення суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію.

Згідно з пунктом 5.10 Положення суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді) припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді

З огляду на обставини, зазначені у пунктах 1–2, члени колегії Комісії одноголосно визнали, що кандидатом допущені істотні порушення при розгляді справ, які мають значний суспільний інтерес та підвищений корупційний ризик, а тому кандидат не відповідає показникам «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», «чесність» та «сумлінність» критерію доброчесності та професійної етики, тому Комісія оцінює ці показники, і, відповідно, весь критерій у 0 балів.

За таких обставин Комісія дійшла висновку, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.

Крім того, відповідно до інформації Державного підприємства «Інформаційні судові системи» за час роботи суддею порушено строки оприлюднення тексту судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень (у грудні 2016 року – 8 судових рішень, у 2017 році – 7 судових рішень, у 2019 році – 116 судових рішень, у 2020 році – 327 судових рішень, у 2021 році – 881 судове рішення, у 2022 році – 155 судових рішень, у 2023 році – 55 судових рішень, у 2024 році – 702 судові рішення, у 2025 році – 245 судових рішень). Загалом порушено строки оприлюднення 2 496 судових рішень.

Під час співбесіди кандидат пояснила, що порушення строків надсилання електронних копій судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень відбулось здебільшого через надмірне навантаження. Також Корольчук Н.В. зазначила, що найбільша кількість таких випадків мала місце у 2021 році у зв’язку зі звільненням її помічника, що викликало необхідність працювати певний час без допомоги. З огляду на це вона надала пріоритетність виготовленню саме паперовій формі рішень, пошуку нової кандидатури на посаду помічника судді та налагодженню роботи з новим співробітником. Щодо недотримання зазначених строків у 2024–2025 роках кандидат вказала, що це пов’язано з безпековою ситуацією (особливостями роботи Херсонського міського суду Херсонської області саме в зоні бойових дій (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=F8kUMoGh2AU, таймкод 59:31).

Відповідно до пункту 14 розділу ІІI Єдиних показників оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді), зокрема, показнику «сумлінність».

Пунктом 19 розділу ІІІ Єдиних показників визначено, що сумлінність – старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов’язків.

Комісія бере до уваги надані Корольчук Н.В. пояснення, однак вважає, що кількість внесених з порушенням строків судових рішень є значною, тому наявні підстави зменшити бали за критерієм доброчесності та професійної етики за показником «сумлінність» на 15 балів.

Водночас, як зазначено вище, Комісією вже встановлено, що кандидат не відповідає критерію доброчесності та професійної етики, тому отримує за цим критерієм 0 балів. 

Крім того, до Комісії 08 січня 2026 року надійшло рішення Громадської ради доброчесності (далі – інформація ГРД) про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації, затверджене 08 січня 2026 року, а саме: ГРД виявила дані, які не є самостійною підставою для висновку про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики, однак є такими, що характеризують кандидата та можуть бути використані під час оцінювання:

1. Кандидат притягалася до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з невмотивованістю ухваленого нею судового рішення.

Ухвалою Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 09 серпня 2017 року № 2389/3дп/15-17 було відкрито дисциплінарне провадження щодо кандидата за скаргою ОСОБА_10 щодо її поведінки під час здійснення правосуддя у справі № 766/8676/16-п. Заявник посилався на ухвалення суддею незаконного рішення у вказаній справі, зокрема незазначення в ньому мотивів відхилення аргументів заявника щодо суті спору, чим порушено статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право особи на справедливий і публічний розгляд справи.

У зазначеній справі 20 вересня 2016 року суддя ухвалила постанову у вказаній вище справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100% вартості товару – автомобіля BMW 320D в сумі 96 487,5 грн.

Апеляційний суд Херсонської області постановою від 22 листопада 2016 року у справі № 766/8676/16-п скасував постанову суду першої інстанції та закрив провадження у справі, зокрема, вказавши на невмотивованість рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_10, оскільки правопорушення, передбачене частиною першою статті 483 Митного кодексу України, може бути вчинено тільки з прямим умислом, наявність якого не була доведена та не досліджувалася ані митними органами, ані судом.

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 серпня 2017 року № 2511/3дп/15-17 притягнуто суддю Херсонського міського суду Херсонської області Корольчук Н.В. до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження у зв’язку з тим, що поведінка судді Корольчук Н.В. під час здійснення правосуддя у справі № 766/8676/16-п свідчить про наявність у її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», а саме: незазначення в судовому рішенні мотивів відхилення аргументів сторін щодо суті спору, вчиненого суддею внаслідок недбалості.

Стосовно вказаних обставин кандидат у своїх письмових поясненнях зазначила, що при ухваленні постанови вона виходила з того, що подане ОСОБА_10 для митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було підробленим, а довіреність на ім’я ОСОБА_10 на право керування транспортним засобом оформлена на нотаріальному бланку, що обліковувався як викрадений. Законодавчим підґрунтям її висновку про винуватість саме ОСОБА_10, виходячи з обставин вчинення інкримінованого йому правопорушення, були положення частини четвертої статті 266 Митного кодексу України, якими визначена відповідальність саме декларанта за порушення митних правил під час самостійного декларування товарів та транспортних засобів комерційного призначення, про що зазначено в постанові.

З огляду на викладене кандидатом зроблено висновок про те, шо саме на ОСОБА_10 покладається відповідальність за подання недостовірних документів під час митного оформлення транспортного засобу і він є винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України.

Водночас стосовно пункту 1 інформації, викладеної в рішенні ГРД, Комісія вважає за необхідне зазначити, що під час кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді, зокрема, апеляційного суду, відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки кандидата в сенсі виявлення і визначення його нових якостей (характеристик, ознак чи рис), на підставі яких формується висновок про здатність бути суддею апеляційного суду. Такими фактами (явищами) минулої поведінки є і випадки притягнення до дисциплінарної відповідальності, які Комісія аналізує та враховує для досягнення мети кваліфікаційного оцінювання.

Під час співбесіди Корольчук Н.В. повідомила, що зазначене вище рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя нею не оскаржувалось, оскільки ще під час проведення засідання у Вищій раді правосуддя зрозуміла своє недопрацювання, яке полягало в тому, що вона неповно відобразила в постанові ті мотиви, з яких виходила при її ухвалені, визнала факт допущення помилки. Також кандидат повідомила Комісії, що зробила відповідні висновки, врахувала цей досвід в своїй роботі та не допускала таких помилок у майбутньому (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=F8kUMoGh2AU, таймкод 50:46).

Визнання помилки та вжиття заходів для недопущення подібних ситуацій у майбутньому, безумовно, можуть свідчити про позитивні зміни в поведінці, водночас характер та наслідки дисциплінарного проступку не можуть залишитися поза увагою під час кваліфікаційного оцінювання Корольчук Н.В. як кандидата на посаду судді апеляційного суду. До того ж аналіз тексту судових рішень кандидата у справах про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, а також про звільнення від повноважень опікуна над недієздатною особою та призначення нового опікуна тощо свідчить про те, що вона не зробила достатніх висновків і не повною мірою врахувала зауваження, зазначені в рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 серпня 2017 року № 2511/3дп/15-17, та продовжує допускати подібні недоліки при мотивуванні та розгляді справ і надалі.

Комісія переконана, що вказані обставини свідчать про небездоганну поведінку кандидата у професійній діяльності, тому наявні підстави зменшити бали за критерієм доброчесності та професійної етики за показником «сумлінність» на 15 балів.

Водночас, як зазначено вище, Комісією вже встановлено, що кандидат не відповідає критерію доброчесності та професійної етики, тому отримує за цим критерієм 0 балів. 

2. Кандидат допускала затягування розгляду справ, що могло призвести до уникнення особами відповідальності  за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, виявлено щонайменше 28 судових рішень, якими кандидат закрила провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, у зв’язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

У 26 із зазначених справ з моменту надходження матеріалів до суду кандидат мала близько 2–2,5 місяці для розгляду справи по суті та ухвалення рішення в межах строків, установлених законодавством. До того ж у більшості таких випадків постанови про закриття проваджень ухвалювалися після спливу строків накладення адміністративного стягнення здебільшого в період від одного тижня до одного місяця з моменту їх закінчення.

Водночас кандидат у наданих поясненнях на запит ГРД зазначила, що вказані рішення ухвалювалися переважно в період 2016–2021 років, коли законодавче регулювання проваджень за статтею 130 КУпАП передбачало тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, який, за її твердженням, не завжди дозволяв забезпечити повне та всебічне з’ясування обставин справи. Кандидат звернула увагу на недосконалість редакції КУпАП, що діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16 лютого 2021 року № 1231-IX (до 17 березня 2021 року), зокрема щодо процедури огляду осіб на стан сп’яніння та відсутності обов’язкової відеофіксації, що зумовлювало необхідність виклику і допиту свідків та розгляду численних клопотань сторін.

Загалом у Єдиному державному реєстрі судових рішень ГРД виявлено 925 судових рішень, ухвалених кандидатом у справах за статтею 130 КУпАП. Таким чином, частка проваджень, закритих нею у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, становить близько 3% від загальної кількості таких справ, водночас близько 200 проваджень закрито з інших підстав, передбачених законом.

Ураховуючи зазначене, на думку ГРД, під час співбесіди підлягають з’ясуванню підходи кандидата до організації розгляду справ цієї категорії, причини допущення спливу процесуальних строків у конкретних провадженнях.

Стосовно вказаних обставин кандидат зазначила, що суттєвою перешкодою для розгляду справ у тримісячний строк до змін у КУПАП, що відбулися 17 березня 2021 року, була досить часта відсутність фінансування послуг поштового зв’язку, що призводило до неможливості відправки судових повісток як особам, які притягувалися до адміністративної відповідальності, так і свідкам, необхідність допиту яких випливала з матеріалів справи задля забезпечення ефективності судового розгляду. Документально підтвердити ці обставини вона не має можливості, оскільки справи про адміністративні правопорушення, розглянуті впродовж 2016–2021 років, знищено за закінченням терміну зберігання.

Не надаючи оцінку судовим рішенням, Комісія відзначає, що відповідно до статей 6, 7 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, суддя повинен виконувати свої професійні обов’язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, незважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань та вдосконалення практичних навичок.

Комісія беззастережно підтримує положення Коментаря до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, в частині того, що довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.

Комісія відзначає, що мети юридичної відповідальності не буде досягнуто, якщо особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, систематично не притягатимуться до адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення.

Комісія також звертає увагу, що суди здебільшого прагнуть враховувати пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14, відповідно до якого суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

За таких обставин суддя фактично поставлений перед вибором забезпечити досягнення в таких випадках мети юридичної відповідальності за наявності для цього відповідних підстав, чи порушити право особи на ефективну участь у процесі стосовно неї, яке зазвичай включає не тільки право бути присутнім, але й слухати та стежити за провадженням. Особа також повинна мати можливість, серед іншого, пояснити свою версію подій, вказати на будь-які заяви, з якими вона не згодна, та інформувати про будь-які факти, які повинні бути висунуті на її захист.

Розглядаючи справи, де національні суди поставали перед подібним вибором, Європейський суд з прав людини в пункті 39 постанови у справі «KASTE AND MATHISEN v. NORWAY» (заяви № 18885/04, № 21166/04) відзначив, що якби співобвинувачений міг би бути поставлений у положення, коли він або вона зможуть «заблокувати обвинувачення стосовно себе», не відповідаючи на запитання, то це могло б перешкодити дотриманню розумної вимоги щодо часу, що міститься в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв’язку з цим Комісія додатково зазначає, що за усталеною практикою Страсбурського суду вирішальним є те, чи свідчать факти справи однозначно про те, що заявник був достатньо обізнаний про можливість здійснення прав, гарантованих Конвенцією, в контексті конкретного провадження, порушеного проти нього, і чи може він вважатись таким, що відмовився від свого права з’являтися в суді (пункт 32 постанови у справі «STOYANOV v. BULGARIA», заява № 39206/07).

Комісія наголошує, що положення статті 256 КУпАП дають достатні підстави для твердження про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення є обізнаною про можливість здійснення прав, гарантованих КУпАП у контексті конкретного провадження, порушеного проти неї, та щодо самого провадження.

Таким чином, постаючи перед зазначеним вибором, суддя має забезпечити рівновагу між суспільним та приватним інтересом при вирішенні подібних справ та насамперед докласти всіх розумних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і за необхідності відкласти розгляд відповідної справи в межах строків накладення адміністративного стягнення, не допустивши «штучного блокування» досягнення мети адміністративної відповідальності (за наявності для цього підстав), забезпечивши таким чином ефективне відправлення судочинства.

Отже, неодноразові виклики особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою забезпечення її права «бути почутою», самі по собі не можуть і не повинні розглядатись як допущення неефективного відправлення судочинства. Однак у всіх випадках, коли це призводить до звільнення особи від адміністративної відповідальності через сплив строків накладення адміністративного стягнення, такі випадки мають бути оцінені Комісією під час встановлення відповідності судді критерію професійної етики, ураховуючи системність таких дій судді, навантаження судді, наявності фінансової та технічної можливості суду забезпечити повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи, а також процесуальну поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (або її представника).

Не можна вважати допустимим порушення таких строків й через безпідставне неодноразове задоволення клопотань учасників процесу, що спричиняє відкладення розгляду справи на тривалий час, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки ці причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.

Відповідно до відомостей, наданих на запит Комісії Херсонським міським судом Херсонської області, загальна кількість розглянутих Корольчук Н.В. справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, – 745. З них ухвалено:

- 536 судових рішень про накладення адміністративного стягнення;

- 209 судових рішень про закриття провадження у справі, а саме: у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення – 92, у зв’язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення – 117.

Крім того, 11 судових рішень ухвалено про повернення матеріалів для належного оформлення.

Комісія наголошує, що предметом перевірки під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата) є не мотиви ухвалення ним рішення, а поведінка під час розгляду справ та ухвалення рішення щодо того, чи не суперечить вона завданням відповідного виду судочинства та чи не носить ознак свавільного зволікання з розглядом справ, що зумовило закриття провадження та уникнення певними особами відповідальності. Для встановлення в діях судді судової тяганини недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов’язкових дій, значення мають конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов’язковому виконанню відповідно до закону, були виконані з порушенням строків.

Так, Комісією досліджено 117 справ про закриття провадження у справі у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення та встановлено, що до 2023 року з більшості ухвалених кандидатом постанов неможливо з’ясувати дату надходження протоколу про адміністративне правопорушення до суду, скільки разів розгляд справи відкладався, кількість неявок особи, що вчинила адміністративне правопорушення, термін розгляду справи, а також дії, які здійснювалися судом для своєчасного розгляду справи (наприклад, справи № 766/159/16-п, № 766/516/16-п, № 766/891/16-п, № 766/20451/18, № 766/301/19, № 766/5017/19, № 766/2530/20, № 766/909/21, № 766/2859/21).

Під час співбесіди Корольчук Н.В. визнала, що ці постанови не містять детального викладення обставин та опису руху справи, оскільки на той час не було такої уваги суспільства та було велике навантаження, тому вона вважала, що достатньо викласти мінімальний обсяг відомостей, який вимагав закон. Додатково зазначила, що після зміни законодавцем строку притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП кількість цих справ зменшилась, тому зараз вона змінила практику щодо розгляду цієї категорії справ та почала більше відомостей зазначати в постановах (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=F8kUMoGh2AU, таймкод 56:06).

Комісія переконана, що наведені факти не можуть вважатися достатніми для того, аби вважати кандидата такою, що не відповідає критерію доброчесності, однак свідчать про несумлінне виконання нею своїх обов’язків, тому наявні підстави зменшити бали за критерієм доброчесності та професійної етики за показником «сумлінність» на 15 балів.

Водночас, як зазначено вище, Комісією вже встановлено, що кандидат не відповідає критерію доброчесності та професійної етики, тому отримує за цим критерієм 0 балів. 

3. Стосовно скарги до Європейського суду з прав людини заявника, справу якого розглядала кандидат.

03 березня 2016 року Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення щодо дружнього врегулювання у справі «Володимир Іванович Софіюк проти України та 11 інших заяв» (заява № 47431/11 та 11 інших заяв).

Заявники у цій справі звернулися до ЄСПЛ зі скаргами на надмірну тривалість кримінальних проваджень, а також на відсутність у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту, що розглядалося у контексті пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ прийняв декларації щодо дружнього врегулювання спору, відповідно до яких заявники погодилися відмовитися від будь-яких подальших скарг проти України щодо фактів, викладених у заявах, в обмін на зобов’язання Уряду України виплатити погоджені суми компенсації.

Одним із заявників у цій справі був ОСОБА_11, кримінальне провадження щодо якого розглядала суддя Корольчук Н.В. (справа № 2120/8941/12). Згідно з рішенням ЄСПЛ йому було передбачено виплату компенсації в розмірі 500 євро як відшкодування моральної та матеріальної шкоди, а також судових та інших витрат (найменша сума серед компенсацій, присуджених заявникам).

Справа № 2120/8941/12 стосувалася вчинення злочинів, пов’язаних із порушенням установленого порядку функціонування грошової системи України, а саме: виготовлення, зберігання з метою збуту, а також збуту підробленої національної валюти України організованою злочинною групою.

Уперше справа надійшла до суду 22 січня 2009 року та розглядалася іншим складом суду. Після перегляду судом касаційної інстанції вона була направлена на новий судовий розгляд і 27 липня 2012 року надійшла до провадження кандидата. 19 червня 2013 року Корольчук Н.В. проголосила вирок у цій справі, який був залишений без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій (с. 365 суддівського досьє).

У суддівському досьє наявна довідка щодо етапів розгляду цієї справи, що частково обґрунтовують тривалість розгляду справи. Також це питання обговорювалося 18 травня 2018 року під час проведення співбесіди Комісією з Корольчук Н.В. у межах кваліфікаційного оцінювання.

ГРД вважає, що наявність рішення ЄСПЛ про дружнє врегулювання у справі заявника, справу якого на певному етапі розглядала кандидат, не може бути підставою для висновку про її невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики, проте обставини тривалості розгляду справи та роль кандидата у забезпеченні належної організації судового процесу підлягають уточненню під час співбесіди з огляду на критерій сумлінності.

Під час співбесіди кандидат зазначила, що вказана справа розглядалась судом першої інстанції, потім переглядалась судами вищих інстанцій і згодом потрапила до неї на новий розгляд. Також Корольчук Н.В. пояснила, що розуміючи проблематику цієї справи, вона мала якнайшвидше приділити їй увагу. Повідомила про те, що найбільшою складністю було доставити та заслухати всіх свідків, які вже втретє мали в суді давати свідчення. Однак, незважаючи на це, їй вдалось розглянути цю справу за 9 місяців.

Надалі судами апеляційної та касаційної інстанцій вирок Суворовського районного суду міста Херсона від 19 червня 2013 року у справі № 2120/8941/12 стосовно засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 залишено без змін (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=F8kUMoGh2AU, таймкод 01:04:48).

Комісія вважає, що кандидатом не допущено порушень або зволікання при розгляді цієї справи.

4. Стосовно визначення вартості окремого майна кандидата.

Корольчук Н.В. є співвласницею квартири загальною площею 73,30 кв. м, розташованої в місті Херсон, Херсонська область, Україна, право власності на яку набуто 12 липня 2005 року.

Згідно з договором дарування від 11 листопада 2019 року, у якому обдарованим виступає син кандидата, ½ квартири була оцінена на суму 50 000 грн. Для порівняння, у попередньому договорі купівлі-продажу квартири сума становила 21 000 грн. Відмінності у вартості можуть пояснюватися зміною ринкової ціни нерухомості та специфікою оцінки під час укладення договору дарування.

Утім, у щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – майнова декларація) кандидата і надалі визначається вартість квартири відповідно до суми, вказаній у договорі купівлі-продажу, що вже не є фактичною вартістю. Крім того, у ГРД сумнів викликає і вартість, визначена в договорі дарування на момент його укладання (до початку бойових дій на території міста). Зазначене, на думку ГРД, зокрема, в частині вжиття заходів щодо оцінки реальної вартості квартири для подальшого відображення в декларації, потребує уточнень кандидата під час співбесіди.

Під час співбесіди кандидат пояснила, що ця квартира придбана в 2005 році нею та її чоловіком. Після розірвання шлюбу її колишній чоловік вирішив подарувати свою частку квартири їх спільному сину. Чому під час укладання договору дарування її колишній чоловік визначив суму оцінки подарунку в розмірі 50 000 грн Корольчук Н.В. невідомо, додатково оцінка квартири не проводилась (відеозапис співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=F8kUMoGh2AU, таймкод 01:07:33).

5. Стосовно поїздок за кордон у період дії правового режиму воєнного стану.

ГРД встановила, що Корольчук Н.В. здійснила таку поїздку за межі України в період введення воєнного стану з 12 травня 2024 року до 18 травня 2024 року, через пункт пропуску «Перемишль-Мостиська».

Відповідно до пункту 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» (зі змінами) у разі введення в Україні воєнного стану судді мають право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження.

Пропуск через державний кордон жінки (у тому числі тієї, яка є усиновлювачем, опікуном, піклувальником, однією з прийомних батьків або однією з батьків-вихователів) та/або чоловіка, який є одиноким батьком, одиноким усиновлювачем або опікуном, піклувальником, прийомним батьком чи батьком-вихователем (за умови, що він не перебуває у шлюбі та самостійно виховує та утримує дитину без участі матері), із числа зазначених у цьому пункті осіб, які мають або виховують дитину/дітей віком до 18 років, під час їх виїзду за межі України з метою відвідування таких дітей, які перебувають за межами України, або для супроводження таких дітей для виїзду за межі України здійснюється уповноваженими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних підтвердних документів.

У розпорядженні ГРД відсутні документи щодо правових підстав виїзду Корольчук Н.В., зокрема рішення про службові відрядження, підтвердження необхідності відвідування/супроводу дитини за кордон тощо. Зазначене також не стало предметом з’ясування в межах забезпечення права кандидата на відповідь.

З огляду на вимоги пункту 2-14 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» (зі змінами), ГРД вважає, що зазначені виїзди потребують документального підтвердження правомірності та відповідності спеціальному правовому режиму перетину кордону посадовими особами судової влади під час воєнного стану. Відсутність таких підтверджень створює обґрунтований сумнів щодо дотримання кандидатом обмежень, встановлених чинним законодавством для суддів у період дії воєнного стану.

Стосовно вказаних обставин кандидат пояснила, що такий виїзд нею дійсно був здійснений у зв’язку зі службовим відрядженням, на підтвердження чого надала Комісії копію наказу голови Херсонського міського суду Херсонської області від 03 травня 2024 року № 03-03/60.

Комісія вважає надані Корольчук Н.В. пояснення щодо обставин, викладених в пунктах 3–5 інформації ГРД, достатніми, порушень у діях кандидата Комісією не встановлено, тому ці обставини не впливають на відповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

Водночас за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 0 балів із 300 можливих, тому з урахуванням приписів пункту 5.12 положення Комісія вважає, що кандидат не відповідає критерію професійної етики та доброчесності.

V. Висновок Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.

За результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Корольчук Н.В. отримала такі бали:

Критерії	Показники	Бал за показник	Бал за критерій
Професійна компетентність	Показники, отримані під час кваліфікаційного іспиту	355,4	355,4
Особиста компетентність	Рішучість та відповідальність	20,33	40
	Безперервний розвиток	19,67
Соціальна компетентність	Ефективна комунікація	9,33	41,33
	Ефективна взаємодія	9,67
	Стійкість мотивації	11
	Емоційна стійкість	11,33
Доброчесність та професійна етика	Незалежність		0
	Чесність
	Неупередженість
	Сумлінність
	Непідкупність
	Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті
	Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу
Всього			436,73

За результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди кандидат Корольчук Н.В. у сукупності набрала 436,73 бала, що є підставою для визнання її такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

1. Визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Корольчук Наталія Василівна набрала 436,73 бала.

2. Визнати Корольчук Наталію Василівну такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Головуючий                                                                                                    Сергій ЧУМАК

Члени Комісії:                                                                                                 Андрій ПАСІЧНИК                      

                                                                                                                           Роман САБОДАШ