92/ко-25

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:

головуючого – Руслана СИДОРОВИЧА (доповідач),

членів Комісії: Людмили ВОЛКОВОЇ, Романа КИДИСЮКА,

за участі:

представника Громадської ради доброчесності Антона ЗЕЛІНСЬКОГО,

розглянувши питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліної Любові Олександрівни на відповідність займаній посаді,

встановила:

1. Стислий виклад інформації про кар’єру та кваліфікаційне оцінювання судді.

1. Указом Президента України від 14 вересня 2009 року № 740/2009 Маруліну Л.О. призначено на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва строком на п’ять років, Указом Президента України від 28 вересня 2017 року № 297/2017 – на посаду судді цього суду.
2. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 червня 2018 року № 133/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.

Цим рішенням встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання, визначено графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання та призначено іспит для суддів місцевих судів, у тому числі для Маруліної Л.О.

3. Рішенням Комісії від 27 вересня 2019 року № 174/зп-19 визначено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит». Відповідно до цього рішення Маруліну Л.О. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді – «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
4. Маруліна Л.О. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
5. Громадською радою доброчесності (далі – ГРД) 15 грудня 2020 року затверджено висновок про невідповідність судді Маруліної Л.О. критеріям доброчесності та професійної етики.
6. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ (набрав чинності 07 листопада 2019 року) повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено.
7. Повноважний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України сформовано 01 червня 2023 року.
8. З метою продовження процедур оцінювання, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), на підставі рішення Комісії від 11 січня 2024 року № 6/зп-23 здійснено повторний автоматизований розподіл справ між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зокрема, стосовно суддів ліквідованих судів, здійснення правосуддя в яких припинено відповідно до закону.

Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 17 січня 2024 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Сидоровича Р.М.

9. На підставі викладеного вище процедуру кваліфікаційного оцінювання судді Маруліної Л.О. продовжено з етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
10. На адресу Комісії 05 листопада 2024 року надійшов висновок у новій редакції про невідповідність судді Маруліної Л.О. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений ГРД 04 листопада 2024 року (далі – висновок ГРД).
11. Розгляд питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Маруліної Л.О. на відповідність займаній посаді було призначено на 14 листопада 2024 року, про що суддю повідомлено листом від 01 листопада 2024 року № 36-6228/24.
12. До Комісії 12 листопада 2024 року надійшов лист голови ліквідаційної комісії Окружного адміністративного суду міста Києва із повідомленням про тимчасову непрацездатність Маруліної Л.О. у період з 11 листопада до 15 листопада 2024 року. У зв’язку з неявкою судді на співбесіду розгляд питання відкладено на 05 грудня 2024 року.
13. Листом від 22 листопада 2024 року № 36-6679/24 Комісія повідомила суддю про розгляд зазначеного питання 05 грудня 2025 року.
14. До Комісії 03 грудня 2024 року надійшов лист голови ліквідаційної комісії Окружного адміністративного суду міста Києва разом з листком непрацездатності Маруліної Л.О. з 02 грудня до 06 грудня 2024 року. Суддя не прибула в засідання Комісії 05 грудня 2024 року, проведення співбесіди відкладено на 21 січня 2025 року.
15. На адресу Комісії 16 січня 2025 року надійшли письмові пояснення Маруліної Л.О. стосовно висновку ГРД у новій редакції.
16. Суддя з’явилась у засідання Комісії, призначене на 21 січня 2025 року. Цього ж дня до Комісії надійшов лист Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) про необхідність дослідження в межах кваліфікаційного оцінювання судді Маруліної Л.О. на відповідність займаній посаді інформації, сформованої за результатами проведення інформаційно-аналітичної роботи відповідним підрозділом НАБУ. Оскільки ані суддя, ані члени Комісії не були ознайомлені з указаною інформацією, в засіданні було оголошено перерву.
17. Питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Маруліної Л.О. було призначено на 11 липня 2025 року. З’явившись у засідання, суддя клопотала про його відкладення за станом її здоров’я. Клопотання Маруліної Л.О. було задоволено, наступне засідання призначено на 14 серпня 2025 року. Комісія повідомила суддю про розгляд цього питання листом від 01 серпня 2025 року № 36-6659/25.
18. У засідання Комісії, призначене на 14 серпня 2025 року, суддя не з’явилась, надіслала клопотання про відкладення проведення співбесіди у зв’язку з її тимчасовою непрацездатністю. Протокольним рішенням Комісії клопотання Маруліної Л.О. було задоволено. Також суддею було заявлено письмове клопотання про зупинення проведення кваліфікаційного оцінювання у зв’язку з відкриттям Вищою радою правосуддя дисциплінарної справи стосовно неї. Протокольним рішенням Комісії у задоволенні цього клопотання відмовлено.
19. Питання про дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання судді Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліної Л.О. на відповідність займаній посаді було винесено на розгляд Комісії у складі колегії 25 вересня 2025 року, про що суддю повідомлено листом від 08 вересня 2025 року № 36-7892/25.
20. До Комісії 24 вересня 2025 року надійшов лист голови ліквідаційної комісії Окружного адміністративного суду міста Києва № 07-38/210 із повідомленням про перебування судді Маруліної Л.О. на лікарняному.
21. Абзацом третім пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону встановлено, що відмовою від проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді вважається систематична (тричі) неявка судді на будь-який з етапів такого оцінювання за відсутності для цього поважних причин або за відсутності інформації про причини неявки.
22. Комісія не вважає неявку судді на співбесіду відмовою від проходження кваліфікаційного оцінювання, оскільки абзац третій пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону дозволяє дійти такого висновку виключно за умови відсутності поважних причин або відсутності інформації про причини неявки.
23. Комісія не має вагомих підстав ставити під сумнів перебування Маруліної Л.О. у відпустці у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю. Водночас, Комісія бере до уваги, що тривале перебування судді у процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, яке стосовно неї було розпочато 07 червня 2018 року, а також зважаючи на неодноразові спроби Комісії завершити указану процедуру (зокрема, на етапі дослідження досьє та проведення співбесіди 14 листопада 2024 року, 05 грудня 2024 року, 21 січня 2025 року, 11 липня 2025 року, 14 серпня 2025 року та 25 вересня 2025 року), може створити для неї стан правової невизначеності, а отже, призвести до порушення її прав та охоронюваних законом інтересів.
24. Так, суддя чотири рази не з’явилась на етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» – 14 листопада 2024 року, 05 грудня 2024 року, 14 серпня 2025 року та 25 вересня 2025 року. Відповідно до абзацу п’ятого пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону в разі систематичної (тричі) неявки судді на будь-який з етапів оцінювання на відповідність займаній посаді Комісія може розглянути питання щодо відповідності такого судді займаній посаді за його відсутності.
25. Приймаючи рішення щодо можливості розгляду питання про відповідність Маруліної Л.О. займаній посаді за її відсутності, Комісія також бере до уваги наявність у матеріалах суддівського досьє її письмових пояснень щодо кожного пункту висновку ГРД.
26. Окрім цього, на думку Комісії, правомірна мета абзацу п’ятого пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону спрямована також на досягнення мети, визначеної підпунктом 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, яка полягає у підтвердженні всіма суддями України, які були призначені до 30 вересня 2016 року, відповідності займаній посаді для укріплення суспільної довіри до судової влади в цілому.
27. На підставі викладеного Комісією у складі колегії 25 вересня 2025 року розглянуто питання щодо відповідності судді Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліної Л.О. займаній посаді без її участі, досліджено матеріали досьє, зокрема висновок ГРД, письмові пояснення судді, інші обставини, документи та матеріали.

2. Стислий виклад висновку (інформації) Громадської ради доброчесності.

28. У висновку ГРД вказується на те, що суддя свавільно встановлювала обмеження у реалізації права на мирні зібрання, що нівелювало реалізацію свободи мирних зібрань, наприклад, необмеженому колу осіб на тривалий час щодо необмеженого місця. Суддя ухвалювала рішення, обумовлені політичними мотивами, а також ігнорувала практику Європейського суду з прав людини.
    1. Так, суддею 29 червня 2010 року ухвалено постанову про встановлення обмеження щодо реалізації права на мирне зібрання шляхом заборони ОСОБА_1, групі громадян в особі ОСОБА_2, Всеукраїнському об’єднанню «Центр захисту прав людини «Свобода», Центральному комітету професійної спілки працівників геології, геодезії та картографії України, групі громадян в особі ОСОБА_3, Всеукраїнському Православному братству святого Архистратига Божого Михаїла Української Православної Церкви, Київській правозахисній громадській організації «Громадська підтримка», ініціативній групі громадських організацій «Ні! Беззаконню!» проведення з 30 червня 2010 року по 03 липня 2010 року заходів в центральній частині міста Києва за адресами: м. Київ, вулиці Академіка Богомольця, Богдана Хмельницького, Пилипа Орлика, Михайла Грушевського, Банкова, Різницька, Ювеналія Мельникова.
    2. Також суддя 12 серпня 2013 року ухвалила рішення, яким заборонила проводити мирні зібрання з 16 серпня 2013 року до 27 серпня 2013 року в центральній частині міста Києва, а саме на вул. Хрещатик, Європейській площі та на Майдані Незалежності.
    3. ГРД підкреслює, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у таких випадках, коли посилання на конвенційні легітимні цілі є лише формальним, а натомість існують переконливі свідчення, що наведене обґрунтування необхідності обмеження свободи мирних зібрань не було істинним, є усі підстави стверджувати, що обмеження свободи мирних зібрань не мало легітимної мети.
    4. На думку ГРД, указані вище рішення не були належним чином обґрунтовані, не було дотримано принципу пропорційності, вказані обмеження не були необхідними в демократичному суспільстві.
29. У досьє судді немає переконливої інформації про джерела походження ліквідного майна, отриманих благ (близьких осіб) і/або легальні доходи, що, на думку розсудливого спостерігача, викликає сумнів щодо їх достатності для набуття такого майна, здійснення таких витрат, отримання благ.
    1. Сестра судді набула у власність від своїх синів (племінників судді) за договором дарування дві квартири в місті Києві. Втім, оподатковувані доходи синів сестри судді за 1998–2024 роки становили 19 295 грн та 15 169 грн.

ГРД вважає, що з огляду на офіційні доходи сестри та племінників судді набуття ними у власність нерухомості може викликати у розсудливого спостерігача обґрунтовані сумніви щодо достатності цих доходів.

1. 2. Сестра судді набула у власність від свого сина (племінника судді) два транспортні засоби, а саме LEXUS RX 350 (2014 року випуску) та NISSAN ROGUE (2019 року випуску), втім легальних доходів сестри або племінника судді недостатньо для набуття такого майна.

Згідно з даними суддівського досьє суддя фігурує у трьох подіях, пов’язаних з автомобілем LEXUS RX 350, а також у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

З огляду на офіційні доходи племінника судді набуття ним у власність двох транспортних засобів може викликати у розсудливого спостерігача обґрунтовані сумніви щодо достатності цих доходів.

30. Маруліна Л.О. допускала дії (бездіяльність) або ухвалювала рішення, обумовлені політичними мотивами, корпоративною солідарністю, маніпулюючи обставинами чи законодавством, або мала економічну, корупційну чи іншу особисту зацікавленість в ухваленні (неухваленні) певного рішення.
    1. Суддя розглядала справу за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради про скасування рішення Київської міської ради від 27 лютого 2020 року «Про відзначення на території Києва пам’ятних дат та ювілеїв у 2020 році» в частині відзначення на території Києва у 2020 році пам’ятних дат таких особистостей:

• • «130 років з часу народження Івана Полтавця-Остряниці (1890–1957), військового діяча, полковника Армії Української Держави»;
  • «6 лютого – 100 років з дня народження Василя Левковича (1920–2012), військового діяча, полковника УПА»;
  • «20 лютого – 115 років з дня народження Уласа Самчука (1905–1987), письменника, публіциста, журналіста»
  • «24 лютого – 110 років з дня народження Василя Сидора (1910–1949), військового та політичного діяча, полковника УПА»;
  • «5 травня – 120 років з дня народження Юрія Липи (1900–1944), письменника, публіциста, лікаря, громадського та політичного діяча»;
  • «23 вересня – 120 років з дня народження Володимира Кубійовича (1900–1985), вченого, історика, географа, енциклопедиста, громадського та політичного діяча, організатора та головного редактора «Енциклопедії українознавства»;
  • «12 листопада – 100 років з дня народження Василя Галаси (1920–2002), політичного та військового діяча, полковника УПА»;
  • «12 грудня – 130 років з дня народження Андрія Мельника (1890–1964), політичного та військового діяча, голови Проводу Організації українських націоналістів».

Суддею Маруліною Л.О. 12 березня 2020 року постановлено ухвалу у справі № 640/5762/20 про забезпечення адміністративного позову, якою зупинено дію рішення Київської міської ради від 27 лютого 2020 року в частині відзначення на території Києва у 2020 році пам’ятних дат вказаних вище особистостей, мотивовану тим, що «вбачаються наявними ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення».

Апеляційним судом залишено в силі ухвалу про забезпечення адміністративного позову від 12 березня 2020 року, але змінено її мотивувальну частину. Зокрема, у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року зазначено, що «твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках, яким спірний випадок не є».

Викладене в постанові апеляційного суду, на думку ГРД, свідчить про наявність у судді чітко визначеної правової позиції ще до вирішення справи та ставить під сумнів її неупередженість.

1. 2. Про ймовірну упередженість судді Маруліної Л.О., на думку ГРД, свідчить також відкриття нею 23 березня 2020 року провадження в справі № 640/5971/20 (за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради про скасування рішення Київської міської ради від 27 лютого 2020 року «Про відзначення на території Києва пам’ятних дат та ювілеїв у 2020 році») за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Оскільки справа мала значний суспільний резонанс, відповідно до вимог пункту 6 частини третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент постановлення ухвали), ця обставина мала бути врахована судом при вирішення питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження.
   3. Рішенням від 19 січня 2021 року в справі № 640/5971/20 адміністративний позов задоволено в повному обсязі. ГРД зауважує, що зупинення дії оскаржуваного рішення Київської міської ради з одночасним порушенням строків розгляду справи та неухвалення рішення суду до закінчення періоду, в який було заплановано відзначення пам’ятних дат, фактично позбавило відповідача шансу на захист своїх прав.

Надалі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2021 року в справі № 640/5971/20 було скасовано постановою Верховного Суду від 23 червня 2022 року.

1. 4. Також у провадженні судді перебувала справа № 826/17079/16 за позовом Громадської спілки «Громадський контроль» до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 07 липня 2016 року № 559/559 «Про перейменування вулиць, проспектів та провулків у місті Києві».

ГРД зазначає, що підставою для скасування рішення Київської міської ради суддею Маруліною Л.О. стало те, що «проєкт рішення, пояснювальна записка до проєкту рішення, протоколи чергового засідання постійної Комісії Київської міської ради з питань найменувань не містять в собі історичного дослідження відносно критеріїв відбору таких осіб з урахуванням положень Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті».

Вказане рішення було скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року через помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності історичного дослідження.

1. 5. У висновку ГРД зазначено, що суддею більше трьох років розглядалась справа № 640/1847/19 про визнання регламенту Громадської ради міжнародних експертів (далі – ГРМЕ) незаконним. ГРД зауважує, що таке істотне порушення розумних строків розгляду справи, яка не є складною, але отримала широкий суспільний резонанс, на думку розсудливого спостерігача, виглядає як намагання якнайдовше зберегти правову невизначеність в оцінюванні дій ГРМЕ та легітимності Вищого антикорупційного суду, створеного за оскаржуваною процедурою.

Водночас суддею за два місяці розглянуто справу № 640/27375/20 за позовом ОСОБА_4 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області про скасування рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

31. Суддя допускала дії, обумовлені корпоративною солідарністю.
    1. У висновку вказано, що на офіційному сайті НАБУ опубліковано фрагменти записів з кабінету голови Окружного адміністративного суду міста Києва, отримані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій в межах розслідування можливого вчинення кримінальних правопорушень головою та окремими суддями цього суду.

Опубліковані записи викликали значний суспільний резонанс. Зокрема, понад 25 тисяч громадян підписали петицію до Президента України «Щодо ліквідації Окружного адміністративного суду м. Києва». Відповідно до вимог Конституції України Глава держави провів консультації з Вищою радою правосуддя щодо питання ліквідації цього суду.

1. 2. На офіційному вебсайті Окружного адміністративного суду міста Києва 21 липня 2020 року опубліковано повідомлення під назвою «Відкрите звернення суддів ОАСК до Президента України Володимира Зеленського», підписане «Судді Окружного адміністративного суду міста Києва», з чого випливає, що це звернення є реакцією всього колективу суддів цього суду. Зміст опублікованого повідомлення ГРД оцінює як недостовірний та маніпулятивний. Оскільки в публічному просторі немає інформації про особисту позицію судді Маруліної Л.О., на думку розсудливого спостерігача, це може сприйматись як повна підтримка опублікованої заяви. Зазначене не сприяє зміцненню довіри до судової влади та завдає шкоди авторитету правосуддя.
   3. Суддя Маруліна Л.О., як і 30 інших суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, не з’явилась до Комісії на іспит 14 квітня 2019 року, зазначивши причиною неявки тимчасову непрацездатність.

Із оприлюднених на офіційному вебсайті НАБУ записів із кабінету голови Окружного адміністративного суду міста Києва, отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, випливає, що така неявка була узгоджена суддями з метою саботування кваліфікаційного оцінювання та є логічним продовженням дій, спрямованих на блокування роботи Комісії.

32. Суддя порушила вимоги щодо несумісності, оскільки згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України особа з таким самим прізвищем, ім’ям та по-батькові 28 листопада 2019 року отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, зупинене того ж дня.

ГРД посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 822/1309/17, у якій, зокрема, зазначено, що претендуючи набути право на зайняття адвокатською діяльністю (складаючи іспити та проходячи шестимісячне стажування), суддя вступає в позапроцесуальні відносини з Радою адвокатів регіону, адвокатською спільнотою. Під час проходження стажування суддя перебуває у відносинах підпорядкування з керівником стажування – адвокатом, так само як і під час організації та проведення кваліфікаційного іспиту, який здійснюється кваліфікаційною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, що виходить за межі допустимих сфер відносин між суддями та адвокатами. Хоча чинне законодавство України не містить конкретно визначеної заборони діючим суддям складати кваліфікаційний іспит та проходити відповідне стажування, однак участь судді в таких процедурах ставить під сумнів його / її незалежність та безсторонність.

ГДР зазначає, що для отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю особа складає присягу адвоката, що для судді є неприпустимим. Така особа одночасно перебуватиме під дією двох присяг, що суперечить принципу недопущення конфлікту інтересів та ставить під сумнів незалежність цих двох інститутів один від одного.

33. Суддя допускала поведінку, яка призвела до істотних порушень правил процесу, а саме Окружним адміністративним судом міста Києва у складі головуючої судді Маруліної Л.О., суддів Костенка Д.А. та Арсірія Р.О. 15 січня 2013 року постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі № 2а-2238/12/2670. Водночас суддя Арсірій Р.О. перебував у щорічній основній відпустці до 18 січня 2013 року, а отже Маруліна Л.О. допустила постановлення ухвали неналежним складом суду.
34. Стосовно судді 06 червня 2020 року було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП. Суддею Дарницького районного суду міста Києва Щасною Т.В. 22 вересня 2020 року ухвалено постанову № 753/14408/20, якою закрито провадження у справі про притягнення Маруліної Л.О. до адміністративної відповідальності у зв’язку з відсутністю в діях особи події та складу адміністративного правопорушення.

ГРД звертає увагу на високу ймовірність маніпуляцій системою при автоматизованому розподілі даної справи, оскільки у звіті про автоматизований розподіл стосовно справи встановлено спеціалізацію «ювенальні судді», через що в розподілі брала участь лише одна суддя – Щасна Т.В. За цими обставинами було розпочато кримінальне розслідування.

35. Додатково ГРД надала інформацію, що сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень судді.
    1. За даними суддівського досьє Маруліна Л.О. у період з 29 жовтня до 02 листопада 2018 року проходила підготовку суддів окружних адміністративних судів в Національній школі суддів України. Водночас згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень суддя в цей період ухвалила 23 судові рішення.

Аналогічну підготовку Маруліна Л.О. проходила з 19 до 23 вересня 2022 року, однак в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься ухвала, постановлена суддею в цей час.

2. 2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року в справі № 640/19455/21 з Окружного адміністративного суду міста Києва стягнуто на користь Маруліної Л.О. суму недоотриманої суддівської винагороди в період з 18 квітня до 27 серпня 2020 року включно в сумі 252 743 грн, з відрахуванням обов’язкових податків і зборів при їх виплаті. Водночас Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не містить інформації про подані суддею у 2022 або 2023 роках повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, що пов’язані з виплатою коштів за вказаним судовим рішенням.
   3. Незважаючи на наявність у Маруліної Л.О. свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, у щорічних деклараціях, поданих нею на виконання вимог антикорупційного законодавства за період з 2019 до 2023 року, не зазначено про членство судді в Недержавній некомерційній професійній організації «Національна асоціація адвокатів України».
   4. Маруліною Л.О. 08 лютого 2022 року надіслано до Вищої ради правосуддя повідомлення про втручання в її діяльність як судді щодо здійснення правосуддя. У рішенні Вищої ради правосуддя від 27 квітня 2023 року № 442/0/15-23 зазначено вжити заходів забезпечення незалежності судді та авторитету правосуддя, визначених статтею 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Натомість у декларації доброчесності судді за 2022 рік Маруліна Л.О. не задекларувала твердження у пункті 16 цієї декларації.
   5.  Згідно з даними суддівського досьє суддя фігурує в шести подіях, у яких згадується автомобіль MAZDA, а також у трьох подіях, у яких згадується автомобіль LEXUS. Однак у жодній із декларацій, поданих суддею на виконання вимог антикорупційного законодавства, інформації про користування цими автомобілями не зазначено.
3. Правові підстави та загальний порядок проведення кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.

36. Згідно з пунктом 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
37. Пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, за правилами, які діяли до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», та з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
38. У пояснювальній записці до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким вносилися зміни до Конституції України (Закон № 1401) і запроваджувалася процедура кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, зазначено, що проєкт передбачає «спеціальні механізми» оновлення суддівського корпусу, що дасть змогу досягти необхідного балансу між суспільними очікуваннями, з одного боку, та захистом індивідуальних прав, з іншого. Зокрема, за рекомендаціями Венеціанської Комісії та Директорату з прав людини Головного директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, що викладені у Спільному висновку від 23 березня 2015 року (документ CDL-AD(2015)007), процедура кваліфікаційного оцінювання суддів, запроваджена в рамках Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», отримає відповідне конституційне закріплення».
39. Так само, ухвалюючи Закон, законодавець у Пояснювальній записці до відповідного законопроєкту сформулював легітимну мету нормативно-правового акта – здійснення трансформації системи судоустрою та оновлення суддівського корпусу відповідно до суспільних очікувань. Законодавець окремо звернув увагу на те, що до завдань законопроєкту також належить подолання корупційних ризиків при здійсненні суддею правосуддя та очищення судової системи від недоброчесних суддів. 
40. Відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду від 04 листопада 2020 року (справа № 200/9195/19-а) із запровадженням судової реформи та набранням чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» для утвердження незалежності судової влади, зокрема, шляхом її деполітизації, для посилення відповідальності судової влади перед суспільством, а також для запровадження належних конституційних засад кадрового оновлення суддівського корпусу було запроваджено необхідність проходження суддями кваліфікаційного оцінювання. Запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів було зумовлене істотною метою, що полягала у відновленні довіри до судової влади в Україні. Зміни, запроваджені в судовій системі України у зв’язку з її реформуванням, були схвалені світовою спільнотою, у тому числі Венеціанською комісією (пункти 98, 99).
41. Отже, функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входять судді, які не відповідають критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності, є таким, що не відповідає зазначеним очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей. Іншими словами, кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність (невідповідність) займаній посаді є необхідним у демократичному суспільстві та відповідає нагальній суспільній потребі.
42. Водночас Комісія зважає і на те, що навіть у разі, коли втручання у приватне життя здійснюється відповідно до закону, відповідає легітимній меті та є необхідним у демократичному суспільстві, встановлення невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності має своїм наслідком звільнення з посади, що є доволі серйозним заходом, який може бути застосовано до особи. Однак, на відміну від дисциплінарного провадження, процедура кваліфікаційного оцінювання не має шкали вибору покарань, що обумовлено своєрідністю цієї процедури. Отже, застосування такого заходу, який негативно позначається на приватному житті судді, вимагає пошуку справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом та правом судді надалі займати посаду.
43. Процедура кваліфікаційного оцінювання здійснюється виключно за вказаними критеріями та в порядку, визначеному Законом, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», та є тим винятковим заходом, що застосовуватиметься до всіх суддів, про який зазначили експерти Венеціанської комісії в Остаточному висновку від 26 жовтня 2015 року (документ CDL-AD(2015)027) і який «вимагає надзвичайної обережності: паралельне виконання різних процедур, що їх здійснюють різні органи, навряд чи забезпечить дотримання найвищих гарантій для тих суддів, що відповідають цим критеріям».
44. За результатами такого оцінювання колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а у випадках, передбачених цим Законом, – пленарний склад Комісії, ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Таке рішення ухвалюється за правилами, передбаченими цим Законом для ухвалення рішення про підтвердження або про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
45. І хоча Комісія виходить із презумпції, відповідно до якої суддя відповідає критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності як особа, яка згідно з Бангалорськими принципами поведінки суддів за родом своєї роботи вважається гарантом верховенства права, ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з’ясуванню у процесі кваліфікаційного оцінювання судді.
46. Процедура кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді є одноразовою процедурою, спрямованою на перевірку відповідності всіх суддів критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики та доброчесності з метою відновлення та підвищення суспільної довіри до судової влади в Україні, і проводиться за правилами кваліфікаційного оцінювання суддів. Ця процедура, як вже зазначалось вище, була запроваджена у відповідь на ймовірну присутність в судовій владі некомпетентних та недоброчесних суддів.
47. Відповідно до частини дев’ятої статті 69 Закону кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
48. Як зазначено в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року (справа № 9901/355/21), «доброчесність – це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об’єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та здійсненні правосуддя.

За визначенням терміна, який подано в Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб суддя не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням» (пункт 23).

49. Члени Комісії, оцінюючи певні обставини стосовно кандидата, визначаються щодо їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Зважаючи на те, що доброчесність є ще й морально-етичною категорією, обставини, які свідчать про недоброчесність, оцінюються насамперед з морально-етичного погляду. Навіть зовні правомірні і законні дії можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.
50. Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22 лютого 2012 року, встановлено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Відповідно до статті 3 цього кодексу саме суддя має докладати всіх зусиль, до того щоб, на думку обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача, його поведінка була бездоганною.
51. Роз’яснюючи зазначені положення, Рада суддів України в Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, відзначила, що суддя повинен уникати порушень етики та всього того, що виглядає як порушення етики, в усіх випадках його діяльності – як професійній, так і в приватній. Бездоганна поведінка суддів означає уникнення порушень норм етики та недопущення створення враження їх порушення. Враження порушення норм етики створюється, коли розважливі особи, яким стали відомі всі відповідні обставини, розкриті в ході резонансного їх з’ясування, можуть дійти висновку, що чесність, добросовісність, урівноваженість та професійна придатність судді поставлені під сумнів. Рада суддів України окремо наголосила на тому, що численними є ситуації, коли та чи інша дія прямо не заборонена законом, але є ризик такого сприйняття, формування враження, яке підірвало б довіру до суду.
52. Норми подібного змісту включено до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХХ чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року: суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді (частина перша статті 1 Кодексу); суддя має докладати зусиль, щоб, на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони), його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді (стаття 3 Кодексу).
53. Аналогічні вимоги є застосовними до встановлення відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності в процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді з тією особливістю, що такі обставини стають відомими під час дослідження досьє та проведення співбесіди.
54. У сукупності із положеннями розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, в тому числі щодо наслідків відмови від проходження кваліфікаційного оцінювання чи ухилення від його проходження, Комісія вважає, що суддя зобов’язаний взяти участь у кваліфікаційному оцінюванні, зокрема у формі активної реалізації права бути заслуханим у контексті змісту сумнівів Комісії, які можуть виникнути під час дослідження досьє та/або проведення співбесіди, у його відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання.
55. Таким чином, у разі наявності в Комісії обґрунтованого сумніву у відповідності судді критеріям компетентності, професійної етики або доброчесності спростування такого сумніву відбувається як внаслідок реалізації Комісією наданих їй законом повноважень, так і шляхом складання суддею кваліфікаційного іспиту, проходження тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також надання Комісії під час дослідження досьє та проведення співбесіди переконливої інформації задля спростування такого сумніву.
56. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в рішенні від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19 підкреслила, що «на стадії кваліфікаційного оцінювання відповідний компетентний орган не встановлює і не кваліфікує наявності в діях судді ознак складу дисциплінарного проступку, що є обов’язковою складовою процедури дисциплінарного провадження. На цій стадії відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення [нових] якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею» (пункт 18).
57. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії або пленарного складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Відмовою від проходження оцінювання судді на відповідність займаній посаді вважається систематична (тричі) неявка судді на будь-який з етапів такого оцінювання за відсутності для цього поважних причин або за відсутності інформації про причини неявки.
58. Частиною п’ятою статті 83 Закону передбачено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією.
59. Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) (далі – Положення), критеріями кваліфікаційного оцінювання є:

1. компетентність (професійна, особиста, соціальна);
2. професійна етика;
3. доброчесність.

60. Відповідно до пунктів 1, 2 глави 6 розділу II Положення встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та в сукупності.
61. Пунктом 5 глави 6 розділу II Положення визначено, що максимально можливий бал за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) становить 500 балів, за критерієм професійної етики – 250 балів, за критерієм доброчесності – 250 балів. Отже, сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями дорівнює 1 000 балів.

За змістом підпункту 5.1 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення критерії компетентності оцінюються так: професійна компетентність (за показниками, отриманими під час іспиту) – 300 балів, з яких: рівень знань у сфері права – 90 балів (підпункт 5.1.1.1); рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні – 120 балів (підпункт 5.1.1.2); ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді – 80 балів (підпункт 5.1.1.3); діяльність щодо підвищення фахового рівня – 10 балів (підпункт 5.1.1.4); особиста компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.2); соціальна компетентність – 100 балів (підпункт 5.1.3).

62. Пунктом 11 розділу V Положення встановлено, що рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.

4. Оцінювання Комісією відповідності судді займаній посаді за критерієм професійної компетентності.

63. Пунктом 1 глави 2 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рівень знань у сфері права; рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; ефективність здійснення правосуддя; діяльність щодо підвищення фахового рівня.
64. Згідно з абзацом шостим пункту 2 глави 2 розділу II Положення рівень знань у сфері права оцінюється на підставі результатів складення анонімного письмового тестування під час іспиту.
65. Абзацом тринадцятим пункту 3 глави 2 розділу II Положення передбачено, що рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту.
66. За результатами складення анонімного письмового тестування суддя набрала 75,375 бала, за виконання практичного завдання – 96 балів. Отже, за вказаними показниками суддя набрала 171,375 бала.
67. Ефективність здійснення правосуддя Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, шляхом дослідження загальної кількості розглянутих суддею справ, кількості скасованих та змінених судових рішень, підстав скасування та/або зміни судових рішень, дотримання строків розгляду справ, судового навантаження порівняно з іншими суддями у відповідному суді, а також інших передбачених пунктом 4 глави 2 розділу II Положення релевантних засобів встановлення цього показника.

У підсумку Комісія дійшла висновку, що ефективність здійснення правосуддя суддею Маруліною Л.О. необхідно оцінити в 50 балів.

68. Діяльність судді щодо підвищення фахового рівня, крім цього, Комісією оцінено за результатами перевірки інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди шляхом дослідження даних про підготовку та підвищення кваліфікації судді впродовж перебування на посаді, участь у професійних заходах (дискусіях, круглих столах, конференціях тощо), а також інших, передбачених пунктом 5 глави 2 розділу II Положення, засобів встановлення цього показника, що можуть бути застосовні в конкретному випадку.

Комісія дійшла висновку, що показник діяльності судді щодо підвищення фахового рівня оцінюється в 1 бал.

5. Оцінювання Комісією відповідності судді займаній посаді за критерієм особистої компетентності.

69. Згідно з пунктом 6 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію особистої компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як когнітивні якості, емотивні якості, мотиваційно-вольові якості особистості, і оцінюється на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення) за результатами дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, і співбесіди.
70. Комісією встановлено, що Маруліна  Л.О. пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників за критеріями особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. На підставі аналізу висновку, дослідження інформації, що міститься в досьє, та співбесіди відповідність судді за критерієм особистої компетентності оцінено у 67 балів.

6. Оцінювання Комісією відповідності судді займаній посаді за критерієм соціальної компетентності.

71. Згідно з пунктом 7 глави 2 розділу II Положення відповідність судді критерію соціальної компетентності визначається за показниками тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, такими як комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість, і оцінюються на підставі висновку про підсумки таких тестувань (у разі їх проведення), за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, і співбесіди.
72. На підставі дослідження інформації, яка міститься в матеріалах суддівського досьє, та співбесіди із суддею, ураховуючи вказані показники, Комісія визначила, що за критерієм соціальної компетентності суддя набрала 83 бали.
73. У підсумку за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя Маруліна Л.О. набрала 372,375 бала.

7. Оцінювання Комісією відповідності судді займаній посаді за критеріями професійної етики та доброчесності.

74. Пунктами 8–9 глави 2 розділу II Положення передбачено, що відповідність судді критерію професійної етики та доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: відповідність витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам; відповідність поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; політична нейтральність; дотримання поведінки, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитет правосуддя; наявність фактів притягнення судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність; наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя суддею; дотримання суддівської етики, наявність обставин, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону, та інші дані, які можуть вказувати на відповідність судді критерію доброчесності.
75. Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, що міститься в суддівському досьє, зокрема:

1. інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади;
2. декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
3. результатів перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (за наявності);
4. декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді;
5. результатів регулярного оцінювання;
6. результатів перевірки декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді (за наявності);
7. висновків або інформації ГРД (за наявності);
8. іншої інформації, що включена до суддівського досьє.

76. Дослідивши інформацію, що міститься в матеріалах суддівського досьє, Комісія виявила відомості, які потребують додаткового аналізу та пояснень судді щодо невідповідності витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, невідповідності поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції, недотримання Кодексу суддівської етики та обставин, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5–12, 13, 15–19 частини першої статті 106 Закону.
77. При оцінюванні відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховується істотність будь-якої обставини чи порушення, що може свідчити про її невідповідність цим критеріям.
78. У матеріалах суддівського досьє відсутні відомості про притягнення судді Маруліної Л.О. до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність та наявність незабезпечених зобов’язань майнового характеру та можуть мати істотний вплив на здійснення нею правосуддя. До дисциплінарної відповідальності суддя Маруліна Л.О. не притягувалась. Водночас ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 23 липня 2025 року № 1548/2дп/15-25 стосовно судді Маруліної Л.О. відкрито дисциплінарну справу, розгляд якої наразі не завершено.
79. Комісія зауважує, що під час кваліфікаційного оцінювання судді Маруліної Л.О. досліджено висновок ГРД у новій редакції, затверджений 04 листопада 2024 року, письмові пояснення судді, надіслані на адресу Комісії, подані суддею декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повідомлення про суттєву зміну у майновому стані, а також інформацію, надану державними органами на запити Комісії стосовно судді.
80. У процедурі кваліфікаційного оцінювання з огляду на мету і завдання його проведення може виникнути обґрунтований сумнів, який для обізнаного та розсудливого спостерігача вказує на наявність показника, що свідчить про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. Водночас під терміном «розсудливий спостерігач» для цілей кваліфікаційного оцінювання необхідно розуміти людину, чиї уявлення, стандарти поведінки відповідають тим, які зазвичай прийняті серед пересічних громадян у нашому суспільстві.
81. У випадку виникнення такого сумніву обов’язком (повноваженням) Комісії є з’ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності судді не лише професійного характеру, але й морально-етичного. Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді/кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики (пункт 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19).
82. Обґрунтований сумнів вважається таким, що виник, у тому числі, з моменту надання ГРД мотивованого висновку про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності або інформації стосовно судді.
83. І хоча Комісія вважає себе зобов’язаною вжити заходів для перевірки обставин, які стали підставою для надання висновку (інформації) ГРД, суддя повинна брати активну участь у спростуванні сумніву в її доброчесності. Використовуючи чіткі та переконливі докази, суддя може розвіяти обґрунтований сумнів у наявності індикатора (показника), що свідчить про її невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності. Водночас під стандартом доказування – «чіткі та переконливі докази», Комісією для цілей кваліфікаційного оцінювання розуміються докази, які залишають в обізнаного та розсудливого стороннього спостерігача тверду віру або переконання, що є висока ймовірність того, що фактичні твердження судді є правдою.
84. Якщо суддя не в змозі спростувати існування обставин, що можуть свідчити про її невідповідність критеріям професійної етики та доброчесності, то факти, які підтверджують наявність обґрунтованих сумнівів, мають бути надалі оцінені Комісією, оскільки вони мають вплив на авторитет судової влади і суддя усвідомлює необхідність його підтримання за тих чи інших обставин.
85. Отже, Комісія має виключити наявність будь-яких сумнівних фактів щодо поведінки судді не лише з точки зору вимог законодавства, але й з метою зміцнення переконання суспільства у чесності, незалежності, неупередженості та справедливості суддівського корпусу та з огляду на необхідність того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, поведінка та репутація судді були бездоганними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 9901/124/19).
86. Стосовно свавільного встановлення обмежень у реалізації права на мирні зібрання суддя надала такі пояснення.
87. Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання (частини перша, четверта статті 129¹ Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних виконання (частини перша, четверта статті 129 Конституції України).
88. Частинами першою–третьою статті 6 Закону передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, щодо розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
89. Частиною другою статті 13 Закону встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Частинами першою–третьою статті 48 Закону встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
90. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом. Суддя не зобов’язаний надавати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.
91. Так, Окружним адміністративним судом міста Києва у складі судді Маруліної Л.О. 29 червня 2010 року ухвалено постанову про встановлення обмеження щодо реалізації права на мирне зібрання шляхом заборони ОСОБА_1, групі громадян в особі ОСОБА_2, Всеукраїнському об’єднанню «Центр захисту прав людини «Свобода», Центральному комітету професійної спілки працівників геології, геодезії та картографії України, групі громадян в особі ОСОБА_3, Всеукраїнському Православному братству святого Архистратига Божого Михаїла Української Православної Церкви, Київській правозахисній громадській організації «Громадська підтримка», ініціативній групі громадських організацій «Ні! Беззаконню!» проведення з 30 червня 2010 року до 03 липня 2010 року заходів в центральній частині міста Києва за адресами: м. Київ – вулиці Академіка Богомольця, Богдана Хмельницького, Пилипа Орлика, Михайла Грушевського, Банкова, Різницька, Ювеналія Мельникова.
92. У письмових поясненнях Маруліна Л.О. зазначила, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року апеляційну скаргу Всеукраїнського об’єднання «Центр захисту прав людини «Свобода» на прийняту нею 29 червня 2010 року постанову залишено без задоволення. В ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду вказано, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2010 року у справі № 2а-9810/10/2670 набрала законної сили.
93. Стосовно прийняття 12 серпня 2013 року постанови у справі № 826/12758/13-а за позовом Київської міської державної адміністрації за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, щодо обмеження права на мирні зібрання шляхом заборони організаторам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 проведення заходів з 16 серпня 2013 року до 27 серпня 2013 року в центральній частині міста Києва, а саме на вул. Хрещатик, Європейській площі та Майдані Незалежності, суддя надала такі письмові пояснення.
94. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року апеляційні скарги вказаних вище осіб задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2013 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково. Встановлено обмеження права на мирні зібрання шляхом заборони зазначеним особам проводити заходи з 23 серпня 2013 року до 24 серпня 2013 року в центральній частині міста Києва, а саме на вул. Хрещатик, Європейській площі та Майдані Незалежності. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
95. Отже, в постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що колегія суддів дійшла висновку про доцільність обмеження права на мирні зібрання в дні святкування 22-ї річниці Незалежності України на вул. Хрещатик, Європейській площі та Майдані Незалежності. Таким чином, зазначила Маруліна Л.О., суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції щодо доцільності обмеження реалізації права на мирні зібрання, проте змінив період такого обмеження.
96. За таких обставин, на переконання судді, твердження ГРД, що прийняті нею рішення не були належним чином обґрунтовані, у них не дотримано принципу пропорційності, обмеження не були необхідними у демократичному суспільстві, спростовується висновками Київського апеляційного адміністративного суду, викладеними в ухвалі від 15 березня 2011 року та постанові від 03 жовтня 2013 року.
97. У письмових поясненнях Маруліна Л.О. вказала, що відповідно до частини першої статті 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХХ чергового з’їзду суддів України від 18 вересня 2024 року, суддя має докладати зусиль, щоб, на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони), його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.
98. Тобто Кодекс суддівської етики встановлює певні критерії, яким має відповідати звичайна розсудлива людина, а саме бути в сукупності законослухняною, достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймати інформацію та обставини зі сторони.
99. На думку судді, виходячи з інформації, викладеної в пункті 1 висновку ГРД, вона не є повною та достатньою щодо фактів та процесів, що мали місце при розгляді справ про заборону мирних зібрань. Це унеможливлює звичайній розсудливій людині об’єктивно сприймати таку інформацію та обставини зі сторони.
100. З огляду на це суддя вважає, що надання ГРД недостатньої інформації щодо прийняття нею вказаних вище рішень є до певної міри маніпуляцією з метою формування у звичайної розсудливої людини негативної оцінки роботи судді.
101. Також Маруліна Л.О. зазначила, що твердження ГРД про те що «суддя свавільно встановила обмеження у реалізації права на мирні зібрання…» не відповідає Конституції України та чинному законодавству, оскільки судові рішення переглянуті апеляційною інстанцією та набрали законної сили. Такий висновок на думку звичайної розсудливої людини може свідчити про упереджене ставлення до судді та неповагу до суду.
102. Суддя вказала, що ГРД ігнорує вимоги Конституції України, діючого законодавства як в частині заборони втручання в здійснення правосуддя, так і тиску на суд шляхом збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень, що у звичайної розсудливої людини породжує обґрунтовані сумніви досягнення легітимних цілей ГРД в сприянні Комісії щодо проведення кваліфікаційного оцінювання.
103. Стосовно допущення дій (бездіяльності) або ухвалення рішень, обумовлених політичними мотивами, корпоративною солідарністю, маніпулюючи обставинами чи законодавством, або наявності економічної, корупційної чи іншої особистої зацікавленості в ухваленні (неухваленні) певного рішення суддя надала такі пояснення.
104. Маруліна Л.О. послалась на норми законодавства, викладені у пунктах 87-90 цього рішення. Суддя зазначила, що основними засадами судочинства є, крім інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Відповідно до вимог статті 13 Закону судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 14 Закону).
105. Таким чином, вказує суддя, законодавцем встановлено чіткі фільтри щодо перегляду судових справ та надання оцінки судовим рішенням в межах апеляційного та касаційного перегляду.
106. Окружним адміністративним судом міста Києва у складі судді Маруліної Л.О. 12 березня 2020 року прийнято ухвалу у справі № 640/5762/20 за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову до подання позовної заяви. Зупинено дію рішення Київської міської ради від 27 лютого 2020 року «Про відзначення на території Києва пам’ятних дат та ювілеїв у 2020 році» в частині відзначення пам’ятних дат особистостей.
107. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року мотивувальну частину ухвали змінено, заяву ОСОБА_4 у частині задоволено з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
108. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за відповідною скаргою на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року.
109. Таким чином, зауважила суддя, ухвалу, постановлену 12 березня 2020 року у справі № 640/5762/20 про забезпечення позову, було переглянуто вищестоящим судом та вона набрала законної сили.
110. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 640/5971/20 постановлено здійснити розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради, третя особа – Київська міська державна адміністрація, про визнання протиправним та скасування рішення від 27 лютого 2020 року за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статей 257– 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).
111. Частиною другою статті 257 КАС України (в редакції на час постановлення ухвали від 23 березня 2020 року) було встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
112. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року, позов задоволено повністю. Таким чином, рішення у справі № 640/5971/20 набрало законної сили.
113. Постановою Верховного Суду від 23 червня 2022 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі № 640/5971/20 скасовано. Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
114. На думку Маруліної Л.О., твердження ГРД про ймовірну упередженість судді щодо постановлення ухвали про відкриття провадження у справі № 640/5971/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін є наслідком неправильного розуміння процесуального законодавства.
115. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
116. Суддя зауважила, що оскільки постанову Верховного Суду від 23 червня 2022 року прийнято на підставі статті 351 КАС України, а не на підставі статті 353, випливає логічний висновок, що касаційна інстанція погодилась із судами першої та апеляційної інстанції щодо форми провадження.
117. Стосовно рішення у справі № 826/17079/16 за позовом Громадської спілки «Громадський контроль та порядок» до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 07 липня 2016 року № 559/559 «Про перейменування вулиць, проспектів та провулків у місті Києві» суддя пояснила таке.
118. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Маруліної Л.О. від 28 січня 2021 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 28 січня 2021 року № 559/559. В іншій частині відмовлено.
119. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні вимог Громадської спілки «Громадський контроль та порядок» відмовлено повністю.
120. Суддя вказала у поясненнях, що ГРД у висновку звертає увагу на підстави прийняття судом першої інстанції рішення та підстави скасування апеляційною інстанцією рішення суду першої інстанції. Втім частиною другою статті 106 Закону передбачено, що скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.
121. Натомість, стверджує Маруліна Л.О., ГРД у пунктах 3.1 – 3.2 висновку намагається перебрати на себе функції апеляційної та касаційної інстанції та оцінити судові рішення на власний розсуд. Тому, на переконання судді, твердження ГРД що суддя допускала дії (бездіяльність) або ухвалювала рішення, обумовлені політичними мотивами, корпоративною солідарністю, маніпулюючи обставинами чи законодавством, або мав економічну, корупційну чи іншу зацікавленість, є маніпулятивним, необґрунтованим та таким, що не відповідає висновкам апеляційної та касаційної інстанцій, викладених в процесуальних рішеннях за результатами перегляду вказаних справ.
122. Стосовно розгляду справи № 640/1847/19 про визнання регламенту ГРМЕ протиправним та нечинним, Маруліна Л.О. надала такі пояснення.
123. Згідно з пунктом 4 частини дев’ятої статті 171 КАС України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Маруліної Л.О. від 08 лютого 2019 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
124. Частиною третьою статті 12 КАС України передбачено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Відповідно до частини п’ятої цієї ж статті умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим кодексом.
125. Відповідно до змісту ухвали від 08 лютого 2019 року, призначаючи справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, згідно з положеннями частини третьої статті 257 КАС України враховано склад учасників справи, підстави та предмет позову, обсяг обставин, що підлягають встановленню, значимість справи для її учасників.
126. Маруліна Л.О. зазначила, що за таких обставин визначення порядку позовного провадження шляхом аналізу складності справи є компетенцією суду, на розгляді якого така справа перебуває. Водночас висновок ГРД, яка не є учасником справи № 640/1847/19, про те що остання не є складною, є, на думку судді, необґрунтованим.
127. Частиною третьою статті 2 КАС України до основних засад (принципів) адміністративного  судочинства віднесено розумність строків розгляду справи судом. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк – це найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно правових відносинах. З цього, на переконання Маруліної Л.О., випливає висновок, що розумність строку розгляду справи може бути розцінена як порушення суду лише безпосередньо сторонами та учасниками конкретної справи у призмі прав, якими їх наділено, зокрема, КАС України.
128. Пояснюючи тривалість розгляду вказаної справи, суддя послалась на надмірний рівень судового навантаження, навівши на підтвердження своїх слів статистичні показники роботи суду за 2019–2021 роки.
129. ГРД у висновку зазначила, що вказана вище справа мала широкий суспільний резонанс, тому істотне порушення розумних строків у справі, на думку розсудливого спостерігача, виглядає як намагання якнайдовше зберегти правову невизначеність в оцінюванні дій ГРМЕ та легітимності Вищого антикорупційного суду, який створений за оскаржуваною процедурою, що може бути наслідком домовленостей з керівництвом суду, про що свідчать оприлюднені журналістами записи з кабінету Павла Вовка.
130. Суддя повідомила, що Вищою радою правосуддя розглядалась скарга на її дії під час здійснення правосуддя у справі № 640/1847/19. Скаргу було обґрунтовано безпідставним затягуванням розгляду справи, що могло бути наслідком домовленостей з керівництвом суду, про що свідчать оприлюднені журналістами записи з кабінету Павла Вовка. Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 12 травня 2021 року № 1008/3дп/15-21 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи. Відповідно до мотивувальної частини цієї ухвали за результатами розгляду дисциплінарної скарги доповідачем складено висновок з пропозицією про відмову у відкритті дисциплінарної справи, оскільки в діях судді не встановлено ознак дисциплінарного проступку.
131. До Вищої ради правосуддя 06 жовтня 2021 року надійшла скарга на дії Маруліної Л.О., зміст якої був повністю ідентичним змісту скарги, вказаної вище. Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 листопада 2024 року № 3366/2дп/15-24 у відкритті дисциплінарної справи відмовлено.
132. Твердження ГРД, викладені у пункті 3.3 висновку, є ідентичними за змістом указаним вище скаргам, за результатами розгляду яких Вищою радою правосуддя відмовлено у відкритті дисциплінарних справ.
133. Ураховуючи викладене, зауважила Маруліна Л.О., її дії як судді під час розгляду справи № 640/1847/19 вже оцінено уповноваженим органом. Проте поведінка скаржника та ГРД, на її переконання, налаштовують звичайну розсудливу людину сприймати їх дії як один із способів досягнення бажаного результату за відповідною домовленістю та породження недовіри до прийнятих рішень Конституційним органом.
134. На противагу тривалому розгляду справи № 640/1847/19 ГРД наводить справу № 640/27375/20, вирішену судом за два місяці. З приводу цього суддя надала такі пояснення.
135. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (частина перша статті 258 КАС України).
136. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження від 09 листопада 2020 року у справі № 640/27375/20 постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статей 257 – 262 КАС України.
137. Ураховуючи викладене, повідомила Маруліна Л.О., судом вирішено справу в строки, передбачені КАС України.
138. Суддя зазначила, що такий відбірковий підхід, на думку розсудливої людини, може свідчити про упереджене ставлення ГРД до неї. Маруліна Л.О. також звернула увагу, що ГРД не надано жодного доказу щодо зв’язку розгляду справи № 640/1847/19 та «плівок Вовка П.», домовленостей безпосередньо з суддею Маруліною Л.О. та керівництвом суду щодо затягування розгляду справи.
139. Стосовно допущення поведінки, яка призвела до істотних порушень правил процесу, а саме постановлення ухвали неналежним складом суду, Маруліна Л.О. надала такі пояснення.
140. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2013 року поновлено провадження у справі № 2а-2238/12/2670. Постановою від 12 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2013 року у справі № 2а-2238/12/2670 залишено без змін.
141. Отже, зазначила суддя, процесуальні судові рішення в цій справі переглянуто апеляційною та касаційною інстанціями та не встановлено порушень судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
142. Крім того, 20 лютого 2015 року Окружним адміністративним судом міста Києва вирішувалось питання виправлення описки в ухвалі від 15 січня 2013 року у справі № 2а-2238/12/2670 в частині дати її постановлення, оскільки один з членів колегії перебував у відпустці з 29 грудня до 18 січня 2012 року.
143. В ухвалі від 20 лютого 2015 року вказано, що «з комп’ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» головуючим у справі № 2а-2238/12/2670 виготовлено 15 січня 2013 року проєкт ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про поновлення провадження у справі № 2а-2238/12/2670.
144. У той же час, зазначається у службовій записці, проект ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про поновлення провадження у справі № 2а-2238/12/2670 підписано членом колегії Арсірієм Р.О. 16 січня 2013 року, оскільки саме в цей день прибув до України після перебування за кордоном. Дану ухвалу після підпису відправлено учасникам процесу 16 січня 2013 року, про що є підтвердження в матеріалах справи – список № 1527 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 16 січня 2013 року, фіскальний чек УДППЗ «Укрпошта» до списку № 1527 від 16 січня 2013 року, час 20:02:54 № 1546.
145. Вищевикладене, як зазначено у службовій записці, дає підстави дійти висновку про можливе допущення описки в частині зазначення дати складання судових рішень».
146. В ухвалі від 20 лютого 2015 року також зазначено, що «як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 15 січня 2013 року поновлено провадження у справі № 2а-2238/12/2670 та призначено судове засідання на 29 січня 2013 року.
147. З доданих до службової записки списку № 1527 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 16 січня 2013 року, фіскального чеку УДППЗ «Укрпошта» до списку № 1527 від 16 січня 2013 року, дійсно вбачається час відправлення - 20:02:54 № 1546 16 січня 2013 року.
148. Разом з тим, з Діловодства спеціалізованого суду (ДСС) Окружного адміністративного суду міста Києва вбачається, що ухвала про поновлення провадження у справі № 2а-2238/12/2670 створена у даній базі  саме 15 січня 2013 року.
149. Підписання одним із членів колегії суддів даної ухвали суду 16 січня 2013 року, як зазначено у службовій записці, не дає суду підстав вважати дату, зазначену в ухвалі суду про поновлення провадження у справі № 2а-2238/12/2670 помилковою.
150. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для виправлення описки в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-2238/12/2670 в частині зазначення дати вказаної ухвали – 15 січня 2013 року, оскільки такої описки судом не встановлено».
151. На підставі викладеного вище Маруліна Л.О. вважає твердження ГРД щодо істотних порушень процесуального права безпідставними.
152. Комісія, оцінивши надані суддею пояснення, викладені у пунктах 86-151 цього рішення, вважає необхідним зазначити таке.
153. Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України і тому вважаються правомірними, доки вони не переглянуті компетентним судом у порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Цю норму можна охарактеризувати як презумпцію законності судових рішень. Вона є важливою гарантією незалежності суддів при прийнятті рішень. Із цього конституційного положення випливає, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, визначений згідно з процесуальним законодавством. Оскарження судових рішень поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
154. Комісія не вдається до перевірки та оцінювання обставин справи, що було здійснено в порядку розгляду конкретного судового провадження, та зауважує, що на стадії кваліфікаційного оцінювання відбувається оцінювання фактів (явищ) минулої поведінки судді в сенсі виявлення і визначення (нових) якостей (характеристик, ознак чи рис) судді, на підставі яких формується висновок про його здатність бути суддею, у тому числі за критеріями доброчесності та професійної етики (рішення Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 9901/57/19).
155. Як зазначалося раніше, складовими поняття (кваліфікаційної вимоги) «доброчесність» є такі чесноти судді, як незалежність, чесність, неупередженість, непідкупність, сумлінність, дотримання ним етичних норм, у тому числі бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті.
156. Незалежність суддів є прерогативою чи привілеєм не для захисту власних інтересів, а в інтересах верховенства права та тих, хто шукає й очікує правосуддя (пункт 10 Рекомендації № R (94) 12 щодо незалежності, ефективності та ролі суддів, а також доречність її [Рекомендації] та будь-яких інших міжнародних стандартів для існуючих проблем у цих сферах).
157. Принцип незалежності судових органів дає судовим органам право і вимагає від них забезпечення справедливого ведення судового розгляду і дотримання прав сторін (пункт 6 Основних принципів незалежності судових органів схвалених резолюціями № 40/32 та № 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року).
158. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки сторін у конкретній справі, але й суспільства загалом.
159. Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів (далі – КРЄС) для Комітету Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв’язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки сторін у конкретній справі, але і суспільства загалом. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіру до незалежності судової влади буде підірвано. Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування громадськістю певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.
160. У контексті обстави, що склалися в процесі кваліфікаційного оцінювання судді Маруліної Л.О. на відповідність займаній посаді, необхідно згадати, що однією із гарантій незалежності судді при здійсненні правосуддя є обмеження оцінки мотивів та підстав ухвалення судових рішень поза процедурою їх процесуального перегляду.
161. У Висновку № 3 (2002) та Висновку № 11 (2008) КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зауважено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. КРЄС підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
162. Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути підставою для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
163. У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
164. Беручи до уваги наведені засади та стандарти, Комісія дотримується принципів незалежності правосуддя та не вдається до оцінки судових рішень.
165. Водночас Комісія виходить із того, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне дотримання прав та їх поновлення. Відтак у кожному випадку необхідно звернути увагу, що предметом перевірки під час кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді є поведінка судді під час розгляду справи та ухвалення рішення на предмет дотримання завдань кримінального судочинства. З цією метою Комісія повинна переконатися в тому, що правосуддя в тій чи іншій ситуації відбулося і в діях судді при ухваленні рішення немає ознак свавілля чи грубої недбалості, які б завдавали шкоди справедливому та незалежному судовому розгляду.
166. Так, стосовно тривалого розгляду справи № 640/1847/19 про визнання регламенту ГРМЕ протиправним та нечинним, Комісією встановлено таке. Ухвалою суду від 08 лютого 2019 року відкрито провадження у вказаній справі, ухвалою від 24 липня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28 серпня 2019 року. Зі змісту рішення, постановленого 18 квітня 2022 року в цій справі, встановлено, що у судове засідання 28 серпня 2019 року сторони не прибули. Позивачем подано клопотання про здійснення розгляду справи за його відсутності. Жодних причин, з яких рішення по суті прийнято через два з половиною роки після закриття підготовчого засідання, у ньому не наведено.
167. Комісія погоджується з тим, що рівень судового навантаження в Окружному адміністративному суді міста Києва зокрема протягом 2019–2022 років був надмірним, проте настільки тривалий розгляд справи за правилами загального позовного провадження не є типовим в практиці Маруліної Л.О.
168. Щодо посилання судді на ухвали Вищої ради правосуддя про відмову у відкритті дисциплінарних проваджень, Комісія вважає за необхідне зауважити, що факт наявності будь-якого рішення, висновку чи оцінки національного чи міжнародного органу не є наперед визначальним та обов’язковим для врахування при оцінюванні відповідності судді критеріям доброчесності та професійної етики.
169. З огляду на встановлені обставини та пояснення судді, Комісія доходить висновку, що тривалість розгляду справи № 640/1847/19 має певне відхилення від звичайно притаманній цій судді тривалості розгляду справ за правилами загального позовного провадження, що цілком обґрунтовано викликало у ГРД сумнів щодо дотримання суддею норм професійної етики та доброчесності.
170. Водночас Комісія не може стверджувати, що причиною такого відхилення стала, як зазначено у висновку, саме злочинна домовленість, адже доказів залучення неофіційних форм комунікації під час розгляду цієї справи Комісією не отримано.
171. Разом з тим, як зазначалось вище, суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача, а громадськість має правомірні очікування щодо певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду. Ураховуючи суспільну важливість справи № 640/1847/19, надто тривалий судовий розгляд суперечить поведінці, що забезпечує довіру до суддівської посади та авторитету правосуддя.
172. Комісія відзначає, що довіра суспільства до судової влади, крім іншого, ґрунтується на таких критеріях судового рішення як законність, обґрунтованість та вмотивованість. Також важливими є зрозумілість, ясність та доступність викладення. Вказані якісні характеристики судового рішення набувають ще більшої вагомості у категоріях справ, які мають особливе суспільне значення, до яких, зокрема, можна віднести обмеження судом права на мирні зібрання.
173. Не ставлячи під сумнів висновки суду у справах № 2а-9810/10/2670, № 826/12758/13-а, про які зазначено у пункті 1 висновку ГРД, Комісія звертає увагу на таке.
174. У Основному Законі України визначається, що Україна є демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (частина друга статті 3); в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8); органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19, стаття 85, частина перша статті 89).
175. Держава, виконуючи свій головний обов’язок – утвердження і забезпечення прав і свобод людини, – повинна вживати належних заходів для забезпечення можливості повної реалізації прав і свобод людини кожним, хто перебуває під її юрисдикцією. Із цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне правове регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини.
176. Право людей на мирні зібрання є одним із найфундаментальніших прав в умовах демократичного суспільства, оскільки саме це праве забезпечує спосіб донесення своєї позиції спільнотою до центральних та місцевих органів влади. Важливість права на мирні зібрання зафіксовано у статті 39 Конституції України та статті 11 Європейської конвенції з прав людини (далі – ЄКПЛ). Вказане право має й політичний аспект, що випливає, зокрема, з того, що про нього йдеться у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (стаття 21).
177. Стаття 11 Конвенції захищає лише право на «мирні зібрання». Це поняття згідно з прецедентним правом ЄСПЛ не охоплює демонстрації, в яких організатори та учасники мали насильницькі наміри (рішення у справі «Станков і Об’єднана македонська організація «Ілінден» (Stankov and the United Macedonian Organisation Ilinden v. Bulgaria, №№ 29221/95 і 29225/95, від 02 січня 2002 року, пункт 77)).
178. На практиці єдиним типом подій, які не кваліфікуються як «мирні зібрання» є ті, в яких організатори і учасники мають намір використовувати насильство (рішення ЄСПЛ у справі «Ціссе проти Франції» (Cisse v. France, № 51346/99, від 09 липня 2002 року, пункт 37)).
179. Право на мирні зібрання належить кожному, хто має намір організувати мирну демонстрацію. Можливість насильницьких контрдемонстрацій чи можливість долучення до демонстрації екстремістів з насильницькими намірами не може, як таке, відібрати це право. Тягар доказування насильницьких намірів організаторів зібрання лежить на органах влади (рішення ЄСПЛ у справі «Християнсько-демократична партія проти Молдови (№ 2)» (Christian Democratic People’s Party v. Moldova (no. 2), № 25196/04, від 02 травня 2010 року, пункт 23)).
180. Можливість того, що екстремісти з насильницькими намірами, які не є членами організаційної групи, приєднаються до демонстрації, не може сама по собі позбавити права на мирні зібрання. Навіть якщо є справжній ризик того, що публічна демонстрація перетвориться на заворушення в результаті дій, які не залежать від контролю організаторів демонстрації, така демонстрація все рівно не виходить за межі частини першої статті 11 Конвенції, але будь-яке обмеження, установлене для таких зібрань, повинно здійснюватися відповідно до положень частини другої цього положення (рішення у справі «Швабе та М.Г. проти Німеччини» (Schwabe and M.G. v. Germany, №№ 8080/08 і 8577/08, від 01 березня 2012 року, пункт 103)). 
181. Відповідно до статей 17, 18 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суду застосовують практику ЄСПЛ як щодо справ, постановлених проти України, так і щодо інших держав-членів Ради Європи.
182. Питання обмеження державою права на мирні зібрання було в фокусі аналізу ЄСПЛ. Суд, зокрема, неодноразово наголошував, що:

• на державу покладено позитивний обов’язок щодо забезпечення безпеки таких зібрань;
• суди можуть обмежувати право на мирні зібрання лише у разі наявності доказів щодо намірів учасників такого зібрання на застосування насильства;
• неприпустимим є обмеження права на мирні зібрання, покликаючись на ймовірні транспортні утруднення через використання доріг або інших публічних місць, які можуть створити незручності для інших осіб, які не є учасниками такого зібрання.

183. Ураховуючи чисельну практику ЄСПЛ щодо розгляду цієї категорії справ, можна дійти висновку, що при встановленні національними судами обмежень права на мирні зібрання важливим є не лише дотримання принципу домірності такого обмеження, але й обґрунтування обмеження у такий спосіб, щоб для розсудливого стороннього спостерігача була очевидною необхідність застосування судом такого обмеження права, гарантованого Конституцією та ЄКПЛ, у порівнянні з ймовірно значно більш серйозними порушеннями, наприклад, права на життя. Тобто держава має продемонструвати, що кожне обмеження права відповідає реальним публічним інтересам, яких не буде дотримано у випадку незастосування такого обмеження.
184. Комісія констатує, що зазначені рішення, ухвалені Маруліною Л.О. у справах про обмеження права на мирні зібрання, в очах стороннього спостерігача створили враження обумовлених політичними мотивами та таких, що не відповідають принципу пропорційності втручання в право легітимній меті, про що зокрема свідчить і висновок ГРД. Надані суддею пояснення не в повній мірі спростували сумніви Комісії з вказаного питання.
185. За результатом оцінки вказаних вище обставин Комісія дійшла висновку, що вказане порушення не є таким, що несумісне із зайняттям посади судді, однак впливає на оцінку судді в бальному еквіваленті за критеріями професійної етики та доброчесності.
186. Надаючи пояснення стосовно набуття у власність рухомого та нерухомого майна сестрою та племінниками Маруліної Л.О., суддя вдруге послалась на вимоги частини другої статті 3 Кодексу суддівської етики, зазначивши, що можливість придбання майна сестрою та племінниками не є поведінкою судді та має перевірятися відповідними уповноваженими органами.
187. Проте, відповідно до виписки по картці / рахунку, що належить її племіннику ОСОБА_13, він отримав такі грошові надходження:

• у період з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2021 року на суму 327 777,24 (валюта рахунку – UAH);
• у період з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2021 року на суму 30 830,07 (валюта рахунку – EUR);
• у період з 01 січня 2021 року до 25 грудня 2024 року на суму 794 485,08 (валюта рахунку – UAH).

188. Кошти ОСОБА_13 отримував як в готівковій формі, так і в формі переказів на банківські картки від своєї сестри, яка проживає за кордоном і є громадянкою іншої країни. У письмових поясненнях Маруліна Л.О. зазначила, що вказані виписки з рахунків можуть бути надані членам Комісії для огляду, оскільки містять банківську таємницю, а згоди на долучення їх до суддівського досьє нею не отримано.
189. Старша дочка сестри також надавала своїй матері як готівкові кошти, так і здійснювала банківські перекази. Проте банк, у якому обслуговувалась сестра Маруліної Л.О., нині ліквідовано, тому зроблено відповідні запити до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Станом на дату направлення до Комісії пояснень (16 січня 2025 року) відповіді не отримано. В телефонному режимі представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повідомлено, що запит знаходиться на розгляді, про строки надання відповіді не уточнено.
190. Стосовно користування автомобілями «MAZDA» та «LEXUS RX 350» без зазначення про це в майнових деклараціях, суддя пояснила таке.
191. Антикорупційне законодавство України до 01 січня 2020 року передбачало відображення відомостей у деклараціях щодо об’єктів прав володіння, користування або власності суб’єкта декларування лише у разі, якщо такі були наявні станом на останній день року.
192. Відповідно до Роз’яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) від 11 серпня 2016 року № 3 (зі змінами) на запитання «Чи слід декларувати майно, якщо суб’єкт декларування користувався ним упродовж року, але станом на 31 грудня вже не користується?» зазначено таке:
193. «Більшість об’єктів декларування (а саме: нерухомість, об’єкти незавершеного будівництва, цінне рухоме майно, транспортні засоби, цінні папери, корпоративні права, юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї, нематеріальні активи, фінансові зобов’язання, членство в громадських об’єднаннях або входження до їхніх органів) декларується відповідно до їх наявності станом на останній день звітного періоду. Наприклад, при поданні щорічної декларації, якщо зазначені об’єкти станом на 31 грудня попереднього року не перебувають у володінні, користуванні або власності (для різних об’єктів передбачено різні права – див. відповідні розділи декларації) суб’єкта декларування або членів його сім’ї, то вони не повинні відображатися в декларації, навіть якщо вони перебували на такому праві упродовж певного часу у звітному періоді».
194. У подальшому частину другу статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (зі змінами і доповненнями) згідно із Законом від 02 жовтня 2019 року № 140-ІХ доповнено абзацом третім наступного змісту:
195. «Дані про об’єкт декларування, що перебуває у володінні або користуванні суб’єкта декларування або членів його сім’ї, зазначаються в декларації, якщо такий об’єкт перебував у володінні або користуванні станом на останній день звітного періоду (за умови що право володіння або користування виникло у суб’єкта декларування не менше ніж за 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або протягом не менше половини днів протягом звітного періоду».
196. Вказані зміни було введено в дію в 01 січня 2020 року, вони є актуальними і понині.
197. Маруліна Л.О. повідомила, що автомобіль «MAZDA» належав на праві власності другу її сім’ї, а автомобіль «LEXUS RX 350» належав її племіннику, а нині сестрі. Вказані транспортні засоби не належали судді на праві власності або оренди, водночас мали місце поодинокі випадки користування нею вказаними автомобілями. Втім, з огляду на строк користування цими машинами, такі відомості не підлягали відображенню в деклараціях згідно з антикорупційним законодавством у відповідних редакціях.
198. Суддя також зазначила, що відповідно до частини дев’ятої статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» перевірка достовірності зазначених в декларації відомостей здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку визначеному таким органом (тобто Державною фіскальною службою України).
199. В подальшому такі функції перейшли до НАЗК, до повноважень якого належить: здійснення в порядку, визначеному цим законом, контролю та перевірки декларацій суб’єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб’єктів декларування.
200. Суддя вказала, що відповідно до довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» від 25 червня 2015 року № 111/дк, копія якої міститься в суддівському досьє, «ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві повідомило, що в декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру вказано достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого Маруліною Л.О. за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 – 10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», які відповідають наявній податковій інформації про майно Маруліної Л.О.».
201. Також суддя зазначила, що за весь період її перебування на посаді судді Окружного адміністративного суду міста Києва відповідні уповноважені органи (ДФС та НАЗК) не повідомляли її про встановлення неточних або недостовірних відомостей у деклараціях.
202. Стосовно пояснень судді про те, що достовірність відомостей, зазначених в декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, було досліджено ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, Комісія зазначає, що обставини, викладені в довідці про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» від 25 червня 2015 року № 111/дк, стосуються виключно перевірки майнової декларації за 2013 рік. Тому, зокрема, відповідним органом Державної фіскальної служби України не перевірялись усі обставини, які є предметом дослідження під час кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.
203. Комісія також критично оцінює посилання Маруліної Л.О. на те, що оцінка питань правильності та повноти декларування не може оцінюватися Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, адже віднесена до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.
204. При цьому Комісія зауважує, що одним з критеріїв, на відповідність якому перевіряється суддя під час кваліфікаційного оцінювання судді, є доброчесність.
205. Під час оцінки відповідності судді критерію доброчесності за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу ІІ Положення, у Комісії виник сумнів щодо прозорості демонстрації нею перед суспільством всіх активів, а також законності джерел походження коштів, необхідних для придбання майна, про яке зазначено у висновку ГРД та цьому рішенні. Маруліна Л.О. не змогла спростувати цього сумніву членів Комісії, а отже Комісія не лише має право, але й зобов’язана надати оцінку фактам, які можуть свідчити про відповідність або невідповідність судді, зокрема, критерію доброчесності за визначеними в Положенні показниками, використавши наявні у неї відомості, отримані в порядку, встановленому законодавством.
206. Водночас Комісія не вирішувала питання вини особи у вчиненні, зокрема, корупційних правопорушень, не вчиняла дій, віднесених до виключної компетенції інших органів, у тому числі НАЗК, з контролю та перевірки декларацій, а діяла суто у межах своїх повноважень – в площині оцінки відповідності судді критерію доброчесності під час кваліфікаційного оцінювання, що реалізовано у відповідній кількості балів та їх обґрунтуванні (підхід Комісії узгоджується із висновком Великої палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 26 листопада 2019 року в справі № 9901/729/18).
207. Так, потягом 2014–2020 років Маруліна Л.О. неодноразово зверталась до поліції стосовно подій, що відбулися за участю автомобіля «MAZDA CX7»:

• у 2014 році – 2 дорожньо-транспортні пригоди без травмованих;
• у 2015 році – одна ДТП;
• у 2018 році звернення щодо крадіжки номерних знаків, місце події – вулиця, на якій проживає суддя.

208. У 2013 році на суддю накладено штраф за керування автомобілем «MAZDA CX7» без поліса обов’язкового страхування, а у 2014 році – за перевищення швидкості.
209. Відповідно до інформації, наданої Моторним (транспортним) страховим бюро України, Маруліною Л.О. щорічно, починаючи з 02 лютого 2015 року до 23 січня 2020 року, укладались договори внутрішнього страхування терміном дії на один рік щодо автомобіля «MAZDA CX7».
210. Згідно з даними, отриманими від Національної поліції України, Маруліну Л.О. протягом 2023 року тричі було оштрафовано за порушення правил дорожнього руху під час керування автомобілем «LEXUS RX», який з 31 травня 2020 року належав її племіннику, а згодом сестрі. Крім того, 06 червня 2020 року щодо судді було складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, під час керування зазначеним автомобілем «LEXUS RX».
211. За таких обставин пояснення судді про поодинокі випадки користування нею вказаними автомобілями не є переконливими.
212. Оскільки Комісія має підстави вважати, що, зокрема, автомобілем «LEXUS RX» користувалася Маруліна Л.О., її твердження, що можливість придбання майна сестрою та племінниками не є поведінкою судді та має перевірятися відповідними уповноваженими органами, розцінюється Комісією як необґрунтоване.
213. При дослідженні цього питання Комісія не втручається в особисте право родичів судді фінансово підтримувати один одного, у тому числі надавати матеріальну допомогу для задоволення потреб побутового характеру, розмір якої відповідає загальноприйнятим у суспільстві уявленням про родинність. Однак, коли йдеться про фінансову допомогу для придбання транспортних засобів та об’єктів нерухомості, то очевидним є те, що розмір такої допомоги є суттєвим та істотно впливає на майновий стан, ураховуючи що користувачем певних об’єктів майна була суддя. У такому разі Маруліна Л.О. не звільняється від обов’язку пояснити та підтвердити відповідними доказами законність джерел походження цього майна.
214. У письмових поясненнях від 16 січня 2025 року суддя зазначила, що дочка сестри підтримувала свою матір, зокрема, здійснюючи грошові перекази на банківську картку, втім у зв’язку з ліквідацією банку надати виписки неможливо. Сестрою скеровано запит до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, але відповіді не отримано. Станом на 25 вересня 2025 року Маруліна Л.О. не направляла до Комісії жодних відомостей, про які зазначено вище. Отже, будь-які докази отримання сестрою судді коштів від своєї дочки в Комісії відсутні.
215. Згідно з поясненнями Маруліної Л.О. племінником протягом 2017–2021 років отримано 327 777,24 грн та 30 830,07 євро, а також протягом 2021–2024 років – 794 485,08 грн від його сестри, яка є громадянкою іншої держави. Також згідно з даними Державної податкової служби він отримав 1 600 грн стипендії та 17 603 грн страхових виплат. Суддя зазначила, що племінник отримував від сестри ще й готівкові кошти, а також грошові перекази, втім будь-які підтвердні документи щодо цього в розпорядженні Комісії відсутні.
216. Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_13 05 червня 2019 року набув у власність на підставі договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 14 вересня 2017 року трикімнатну квартиру загальною площею 75,9 м². Вартість, зазначена у договорі, становила 1 232 744 грн.
217. В розпорядженні Комісії відсутня інформація щодо порядку здійснення ОСОБА_13 виплат за договором про участь у Фонді фінансування будівництва. Однак ураховуючи, що вказаний договір було укладено у вересні 2017 року, реєстрація права власності відбулась у червні 2019 року, а в Державному реєстрі іпотек відсутні відомості щодо цього об’єкта нерухомості, розрахунок за квартиру мав бути проведений протягом зазначеного часового проміжку.
218. Згідно з даними Головного сервісного центру МВС України автомобіль «LEXUS RX» було придбано ОСОБА_13 20 травня 2020 року за ціною 10 000 грн. Водночас, під час первинної реєстрації транспортного засобу привезеного з-за кордону по посвідченню митниці, що відбулася раніше того ж дня, вартість автомобіля було зазначено в сумі 288 813 грн. При відчуженні вказаного автомобіля на користь своєї матері 14 травня 2024 року, ОСОБА_13 зазначено його ціну в розмірі 330 000 грн.
219. За таких обставин Комісія вважає обґрунтованою вартість станом на дату придбання автомобіля 20 травня 2020 року в розмірі 288 813 грн.
220. Оцінюючи питання про достатність у племінника судді ОСОБА_13 доходів для придбання автомобілів та квартири протягом 2017–2021 років виключно з точки зору математичного аналізу доходів, отриманих ним, безвідносно до здійснених у цей період витрат Комісія зауважує про їх недостатність.
221. Однією з цілей декларування є прозора демонстрація перед суспільством всіх активів, щодо яких у суб’єкта декларування наявні суб’єктивні цивільні права. Уповноважений орган, зокрема НАЗК, перевіряє достовірність задекларованих відомостей, їх повноту, точність оцінки задекларованих активів, а також законність джерел їх походження.
222. Запровадження у 2011 році обов’язку подання особами, які уповноважені на виконання функцій держави, не тільки відомостей про майно, доходи, зобов’язання фінансового характеру, а і про проведені витрати, мало на меті забезпечення контролю за тим, чи мають посадовці реальні джерела доходів та можливість на законних підставах купувати майно і утримувати його. Перевищення витратами доходів дає підстави для прискіпливої уваги до такого посадовця з боку правоохоронних органів.
223. Оформлення права власності на об’єкти декларування на осіб, щодо майнового стану яких відповідно до антикорупційного законодавства України не встановлено обов’язку вносити відомості до декларації, може бути одним із способів уникнення перевірок реального майнового стану та способу життя посадовця з боку уповноваженого органу. Так само й незазначення в декларації майна, яке належить декларанту на праві користування, може створювати перешкоди для оцінки дійсного майнового стану такої особи.
224. Ураховуючи викладене, Комісія констатує відсутність переконливої інформації про джерела походження ліквідного майна, отриманих благ племінників та сестри судді (яким, зокрема, користувалась Маруліна Л.О.) і/або легальності доходів, що стало підставою для надання висновку ГРД. Надані суддею пояснення не спростували обґрунтованих сумнівів з викладеного питання, що враховано Комісією шляхом зменшення кількості балів, визначених за результатами кваліфікаційного оцінювання Маруліної Л.О. за критеріями професійної етики та доброчесності.
225. Стосовно допущення дій, обумовлених корпоративною солідарністю суддя надала такі письмові пояснення.
226. У висновку ГРД вказано, що Маруліна Л.О., коли їй дозволялось це робити, відмовилася пояснити, ухилялась від відповіді, щоб спростувати інформацію, яка стосується її, має значний суспільний інтерес та істотно впливає на авторитет правосуддя, або вчиняла інші схожі дії, які негативно впливають на авторитет правосуддя, та аналогічно не доклала зусиль для усунення негативних наслідків цих дій.
227. Також ГРД зазначила, що суддя не реагувала на відомі їй випадки недоброчесної або неетичної поведінки колег, покривала таку поведінку або відомі їй факти протиправної діяльності суддів, працівників суду, адвокатів, працівників органів правопорядку, нехтуючи відповідальністю не лише за свою поведінку, а за діяльність системи правосуддя загалом.
228. Водночас, вказала Маруліна Л.О., для неї не є зрозумілим, що і коли було дозволено судді, що саме суддя відмовилася пояснити і кому їй це було пояснювати, враховуючи що розслідування НАБУ, про яке йдеться у висновку ГРД, не стосувалося її особисто, а про дії інших суддів, які могли б істотно впливати на авторитет правосуддя, їй відомо не було. Суддя зазначила, що не є фігурантом указаного кримінального провадження в жодному процесуальному статусі, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якби вона і могла надавати якість коментарі, якщо ця ситуація є предметом кримінального провадження, то тільки органам досудового розслідування або суду в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. Соціальні мережі Маруліна Л.О. не веде, оскільки не бачить в цьому потреби.
229. Стосовно опублікованих на офіційному вебсайті НАБУ фрагментів записів з кабінету голови Окружного адміністративного суду міста Києва, отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій в межах розслідування можливого вчинення кримінальних правопорушень головою та окремими суддями цього суду, а також заяви, опублікованої на сайті зазначеного суду, Маруліна Л.О. надала такі письмові пояснення.
230. Статтею 130¹ Конституції України встановлено, що для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів відповідно до закону діє суддівське самоврядування. Частинами першою-третьою статті 126 Закону визначено, що для захисту професійних інтересів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування – самостійне колективне вирішення визначених питань суддями. Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їхню діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів.
231. До питань внутрішньої діяльності судів належить питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов’язані зі здійсненням правосуддя. Частиною першою статті 127 Закону передбачено, що організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, Рада суддів України, з’їзд суддів України.
232. Абзацом першим частини першої статті 128 Закону встановлено, що збори суддів – зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань. Збори суддів приймають рішення більшістю голосів суддів, присутніх на зборах, відкритим голосуванням, якщо не буде прийнято рішення про проведення таємного голосування.
233. Маруліна Л.О. вказала, що наскільки вона пригадує той день, з якогось телевізійного каналу її колегам стало відомо, що НАБУ анонсувало брифінг або щось подібне про розслідування стосовно суддів Окружного адміністративного суду міста Києва та відкриття якихось протиправних дій, вчинених ними.
234. У зв’язку з викладеним було оголошено збори суддів, оскільки така форма повідомлення у засобах масової інформації стосовно суддів про начебто вчинення ними якихось злочинів була розцінена як Маруліною Л.О., так і суддівським корпусом, як неповага органів досудового розслідування до всієї судової гілки влади та її дискредитація на державному рівні. Статтею 129 Конституції України встановлено, що за неповагу до суду чи судді винні особи притягуються до юридичної відповідальності.
235. Так, зборами суддів Окружного адміністративного суду міста Києва 21 липня 2020 року більшістю голосів прийнято колективне рішення про звернення до Президента України. Таким чином, зазначила суддя у поясненнях, збори суддів Окружного адміністративного суду міста Києва скористалися своїм конституційним правом щодо прийняття відповідного рішення.
236. Зміст звернення суддів до Президента України взагалі не містить жодних посилань на опубліковані НАБУ матеріали та на те, що воно приурочене саме цим матеріалам НАБУ. У зверненні суддями висловлено підтримку Президенту та його на той час плану проведення судової реформи. Однак ГРД пов’язує зазначене звернення з реакцією суддів саме на матеріали, опубліковані НАБУ і мережі «Інтернет» 21 липня 2020 року, 26 липня 2020 року та 01 вересня 2020 року, що не відповідає дійсним обставинам.
237. З огляду на викладене вище Маруліна Л.О. доходить висновку, що ГРД шляхом маніпуляцій та власного розуміння діючого законодавства намагається нав’язати суспільству хибне його розуміння. Крім того, Пленум Верховного Суду в постанові «Про деякі аспекти незалежності та підзвітності судової гілки влади» від 19 вересня 2020 року № 13 зазначив, що правову оцінку цим записам може бути надано тільки в процесуальний спосіб під час розгляду кримінального провадження по суті в разі надходження його до суду. ГРД про це не зазначено, що свідчить, на думку судді, про надання неповної інформації звичайній розсудливій людині задля формування негативного сприйняття суддів Окружного адміністративного суду міста Києва.
238. Оскільки мова йде про досудове розслідування та кримінальне провадження суддя як правник має розуміння, що згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Також Маруліна Л.О. вказала, що будь-який коментар до завершення кримінального провадження у суді та ухвалення компетентним судом у цій справі судового рішення буде ґрунтуватися саме на припущеннях, що не є дозволеним в першу чергу Конституцією України.
239. Суддя послалась на «Інформацію щодо рішень ВРП стосовно суддів ОАСК», опубліковану на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя 09 вересня 2020 року, у якій наголошено на наступному:

• підставою для повернення клопотань без розгляду та відмови у задоволенні клопотань слугували численні та грубі порушення процесуальних норм у процедурі вручення підозр, необґрунтованість доказів та недоведеність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню з боку суддів;
• у демократичній правовій державі є неприйнятним поширення інформації, що порушує презумпцію невинуватості та має ознаки інформаційної кампанії, спрямованої на підрив авторитету судової влади;
• органи державної влади, їх посадові особи повинні утримуватися від інформаційних та політичних кампаній, заяв та дій, що можуть вплинути на незалежність судової влади та підірвати авторитет правосуддя.

240. На підставі викладеного Маруліна Л.О. доходить висновку, що Вищою радою правосуддя надано оцінку діям працівників НАБУ, що оприлюднення інформації, записів та уривків розмов, які є обставинами  досудового слідства та викладом змісту інформації кримінального провадження, у такій спосіб має метою формування суспільної думки на підтримку позиції про те, що в діях окремих суддів Окружного адміністративного суду міста Києва має місце злочинне діяння як доведений факт, що є порушенням принципу презумпції невинуватості.
241. Оскільки наразі вироку суду за результатами цього кримінального провадження не постановлено, Маруліна Л.О. вважає, що коментувати та висловлювати свої міркування з приводу цієї ситуації, можливо зафіксованої на плівках, опублікованих органом досудового розслідування, не є етичним ані як особою, яка перебуває в статусі судді, ані як розсудливим спостерігачем. Це є її позицією як свідомого громадянина України.
242. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу суддівської етики суддя не може робити публічних заяв та/або коментарів, які компрометують звання судді або підривають авторитет правосуддя. Частиною третьою статті 21 Кодексу суддівської етики встановлено, що суддя може розміщувати, коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету судді та судової влади.
243. Ураховуючи зазначене, в Маруліної ЛО. склалося враження, що фактично примушування судді до надання коментаря з порушеної ГРД у висновку ситуації є провокацією з метою викривлення її особистої оцінки ситуації, що стосується цього кримінального провадження, про яку ГРД не відомо.
244. Суддя зазначила, що про жодні ситуації можливих порушень іншими суддями або вчинення ними дій, які істотно впливали на авторитет правосуддя, їй не відомо. Таким чином, на її думку, твердження ГРД у цьому пункті висновку є безпідставним, надуманим, маніпулятивним (для звичайної розсудливої людини), несе загрозу незалежності судової влади, перебирає на себе повноваження слідчих органів, примушує суддів порушувати діюче законодавство, а відтак не заслуговує на сприйняття.
245. Стосовно неяівки на іспит разом з іншими суддями Окружного адміністративного суду міста Києва через тимчасову непрацездатність, що могло бути результатом узгоджених дій з метою зриву кваліфікаційного оцінювання, суддя пояснила таке.
246. Рішенням Комісії від 26 березня 2019 року № 39/зп-19 суддям Окружного адміністративного суду міста Києва, у тому числі Маруліній Л.О., призначено іспит в межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді.
247. Відповідно до картки обліку вхідних документів Окружного адміністративного суду міста Києва повідомлення Комісії щодо визначення 17 квітня 2019 року датою проведення тестів та виконання практичного завдання надійшло до вказаного суду 10 квітня 2019 року.
248. Згідно з даними листка непрацездатності серії _____ № ______ Маруліна Л.О. перебувала на стаціонарному лікуванні з 10 квітня до 19 квітня 2019 року включно. Копію зазначеного листа непрацездатності суддею 26 квітня 2019 року направлено до Комісії із проханням встановити строки кваліфікаційного оцінювання стосовно неї.
249. Рішенням Комісії від 08 травня 2019 року № 67/зп-19 визнано поважними причини неявки 17 квітня 2019 року суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, у тому числі Маруліній Л.О., для складення іспиту в межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді та призначено складення іспиту 21 травня 2019 року.
250. Суддею складено вказаний іспит 21 травня 2019 року. Крім того, 29 січня 2019 року нею пройдено тест загальних інтелектуальних здібностей, а 16 лютого 2019 року – співбесіду з психологом, що, на думку Маруліної Л.О. підтверджує її намір пройти процедуру кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.
251. Проте ГРД, посилаючись на оприлюднені записи з кабінету голови Окружного адміністративного суду міста Києва, отримані шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій, робить висновок, що така неявка була узгоджена серед суддів за рекомендацією ОСОБА_14 з метою зриву кваліфікаційного оцінювання суддів цього суду. Суддя зауважила, що ГРД не надано жодних доказів, що конкретно судді Маруліній Л.О. було запропоновано не з’являтись на кваліфікаційний іспит 17 квітня 2019 року. Це також не підтверджується вказаними вище записами або матеріалами кримінальної справи.
252. Маруліна Л.О. зазначила, що неврахування ГРД рішення Комісії, яким було визнано причини неявки на іспит поважними, а також того факту, що суддя з’явилась на іспит 21 травня 2019 року, на думку звичайної розсудливої людини, може бути упередженим ставленням до суддів Окружного адміністративного суду міста Києва.
253. Стосовно інформації, що надійшла до Комісії від НАБУ 21 січня 2025 року, про яку зазначено у пункті 16 цього рішення.
254. У вказаному листі повідомлено членів колегії, що листом НАБУ від 07 червня 2024 року № 512-317/16293 з додатком (компакт-диск) надано Комісії  оновлену актуальну інформацію, в тому числі стосовно судді Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліної Л.О., сформовану за результатами проведення інформаційно-аналітичної роботи відповідним аналітичним підрозділом НАБУ. Разом з тим, у зв’язку з надходженням від Комісії низки запитів стосовно надання інформації та копій документів стосовно суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, листами НАБУ від 22 листопада 2023 року та від 09 січня 2024 року з додатками направлено для використання всіма членами Комісії запитувану інформацію, яка стосується більшості суддів указаного суду, та може свідчити про їх недоброчесність.
255. Окремо НАБУ звернуло увагу, що в додатках до листа від 09 січня 2024 року наявні сім роздрукованих томів завірених копій матеріалів кримінальних проваджень, зокрема матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, копії експертиз звукозапису тощо, а також карта пам’яті 32 gb з наявними сканованими копіями матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні НОМЕР_1 від 21 червня 2019 року в 220 томах. Серед циз матеріалів є окремі документи, які стосуються судді Маруліної Л.О., а тому підлягають дослідженню в межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.
256. У зв’язку зі значним обсягом інформації та з метою швидшого її опрацювання членом Комісії-доповідачем скеровано запит до НАБУ із проханням повідомити номери аркушів справи, що місять документи, які стосуються судді Маруліної Л.О. Також направлено запит щодо надання письмового дозволу на доступ до указаної інформації членам ГРД.
257. Суддю Маруліну Л.О. листом від 31 січня 2025 року повідомлено про можливість ознайомлення з вказаною інформацією у приміщенні Комісії.
258. Листом НАБУ від 03 лютого 2025 року надано дозвіл членам ГРД на ознайомлення та використання матеріалів, про які йшлося вище. Комісією доведено до відома ГРД про можливість отримання матеріалів у відповідності до вимог Порядку забезпечення повного доступу до матеріалів суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) членів Громадської ради доброчесності, Громадської ради міжнародних експертів та інших допоміжних органів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 січня 2025 року № 5/зп-25.
259. До Комісії 18 березня 2025 року надійшов лист НАБУ від 17 березня 2025 року № 512-318/7654 із доданими до нього копіями матеріалів досудового розслідування кримінальних проваджень, сформованими в одному томі (всього на 88 аркушах), які безпосередньо стосуються судді Маруліної Л.О.
260. Суддю Маруліну Л.О. повідомлено про можливість ознайомлення з матеріалами листом від 19 березня 2025 року № 31кп-2217/18. Про надходження зазначених матеріалів та можливість доступу до них також повідомлено ГРД.
261. За результатами дослідження інформації та матеріалів, отриманих від НАБУ, Комісія зауважує таке. Хоча на етапі дослідження досьє та проведення співбесіди в межах кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді аналізу підлягають усі матеріали, що містяться в досьє судді, Комісія констатує, що у наданих матеріалах кримінального провадження відсутні неспростовні докази (наприклад, обвинувальний вирок, що набув законної сили), якими було б встановлено юридичне обґрунтування причетності Маруліної Л.О. до обставин ймовірного злочину, який розслідує НАБУ, та у рамках розслідування якого її було допитано як свідка.
262. За таких обставин Комісія, дослідивши зазначені вище матеріали досудового розслідування, позбавлена можливості на підставі неспростовних доказів стверджувати про співучасть судді в неправомірних діях в групі з іншими особами.
263. Стосовно порушення вимог щодо несумісності через отримання 28 листопада 2019 року свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю суддя надала такі письмові пояснення.
264. На підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 28 листопада 2019 року № 76 їй видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 8474/10 та відповідно до даних Єдиного реєстру адвокатів України прийнято рішення про зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю.
265. Діючим законодавством, зокрема Конституцією України та Законом України «Про Вищу раду правосуддя», ухвалення рішень стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності належить до повноважень Вищої ради правосуддя. Натомість ГРД такими повноваженнями не наділена.
266. Судді невідомо про прийняття Вищою радою правосуддя рішень про порушення суддею Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліною Л.О. вимог щодо несумісності.
267. Постанову Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 822/1309/17 суддя вважає нерелевантною до її обставин, оскільки висловлена в ній  правова позиція не може поширюватись на осіб, які до дати її прийняття вже реалізували своє право на отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Після прийняття Великою палатою Верховного Суду вказаної вище постанови Вищою радою правосуддя сформовано сталу практику щодо ухвалення рішень про порушення вимог щодо несумісності.
268. За таких обставин, вважає Маруліна Л.О., твердження ГРД про порушення нею вимог щодо несумісності звичайна розсудлива людина може сприйняти як намагання отримати бажаний результат під час процедури кваліфікаційного оцінювання судді шляхом подання неперевіреної та заздалегідь неправдивої інформації членам Комісії, а також перебирання на себе повноважень Вищої ради правосуддя.
269. Стосовно допущення поведінки, яка свідчить про недотримання етичних норм суддя пояснила таке.
270. Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року у справі № 753/14408/20 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності Маруліної Л.О. за частиною першою статті 130 КУпАП закрито у зв’язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення. Вказану постанову не оскаржено і вона набрала законної сили.
271. Несанкціоноване втручання в роботу Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та в автоматизований розподіл справ, зокрема, в суді тягне за собою відповідальність установлену законом. Відповідно до статті 376¹ Кримінального кодексу України за умисне внесення неправдивих відомостей чи несвоєчасне внесення відомостей до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, іншої автоматизованої системи, що функціонує в суді, Вищій раді правосуддя, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Державній судовій адміністрації України, їх органах, несанкціоновані дії з інформацією, що міститься в таких системах, чи інше втручання в роботу таких систем, вчинене службовою особою, яка має право доступу до цієї системи, або іншою особою шляхом несанкціонованого доступу до таких систем, передбачено кримінальну відповідальність.
272. Суддя зауважила, що хоча ГРД стверджує, що за обставинами ймовірного втручання в систему авторозподілу суду розпочато кримінальне провадження, нею не зазначено ані номеру кримінального провадження, ані інших відомостей щодо такого провадження. Зокрема ГРД не вказано, стосовно кого чи щодо чого відбувається розслідування, які дії вчинено слідчим, що встановлено, на якій стадії знаходиться розслідування, чи передано справу до суду тощо. Таким чином ГРД формує думку у звичайної розсудливої людини щодо причетності Маруліної Л.О. до втручання в систему авторозподілу Дарницького районного суду міста Києва. На переконання судді такі твердження ГРД є маніпулятивними, недоброчесним та вводять в оману як членів Комісії, так і будь-яку людину, яка ознайомлюється з викладеним.
273. Суддя послалась на пункти 1.2.1, 2.2.1 – 2.3.2 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів від 02 квітня 2015 року № 25, якими встановлено зокрема таке:

• користувач автоматизованої системи – суддя, помічник судді, працівник апарату суду, технічний адміністратор (на підставі наказу керівника апарату суду);
• вхідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи, приймаються і опрацьовуються користувачами автоматизованої системи, яким надано доступ до автоматизованої системи відповідно до їх функціональних обов’язків, і реєструється автоматизованій системі день її надходження;
• розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ;
• визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових спав після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справ судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ;
• збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням.

274. Згідно з частиною другою статті 8 Закону суддя розглядає справи,  одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
275. За таких обставин суддя вважає необґрунтованим припущенням висновок ГРД про високу ймовірність, що справа за протоколом щодо неї потрапила у провадження судді Т. Щасної завдяки маніпуляціям з системою авторозподілу, зокрема, спричинення цих обставин саме діями Маруліної Л.О. Суддя заперечує це твердження, оскільки таке неможливо навіть з технічного боку. Крім того Маруліна Л.О. зазначила, що ГРД не долучено жодних доказів щодо факту втручання в автоматизовану систему Дарницького районного суду міста Києва, в тому числі щодо того, ким або чим таке втручання здійснено.
276. Стосовно ухвалення рішень у період проходження підготовки суддів окружних адміністративних судів в Національній школі суддів України суддя надала такі пояснення.
277. Відповідно до режиму роботи Окружного адміністративного суду міста Києва робочий день починається з 08 год 00 хв та закінчується о 17 год 00 хв з перервою на обід з 12 год 00 хв до 12 год 45 хв.
278. Підготовка суддів окружних адміністративних судів в Національній школі суддів України, як правило, розпочиналась о 10 год 00 хв.
279. Згідно з інформацією про основні показники здійснення судочинства Окружного адміністративного суду міста Києва за період січень-грудень 2018 року середньомісячна кількість справ та матеріалів, що надходила на розгляд судді Маруліної Л.О. становила 89; перебувало на розгляді – 1 322 справи та матеріали, з них надійшло у звітному періоді 886; розглянуто справ та матеріалів – 759. За період січень-грудень 2022 року середньомісячна кількість справ та матеріалів, що надходила на розгляд судді становила 57; перебувало на розгляді – 1 887 справ і матеріалів, з них надійшло у звітному періоді 520; розглянуто справ та матеріалів – 608.
280. Суддя пояснила, що використання робочого часу для вирішення судових справ до початку проходження підготовки в Національній школі суддів України було обумовлено надмірним навантаженням, ефективним використанням робочого часу та бажанням зменшити залишок нерозглянутих справ.
281. Стосовно неподання у 2022 або 2023 роках повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, які були б пов’язані з виплатою коштів за судовим рішенням, суддя пояснила, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року у справі № 640/19455/21 про нарахування та виплату Маруліній Л.О. недоотриманої суддівської винагороди в сумі 252 743 грн боржником не виконано. Цей факт унеможливив подання нею відповідного повідомлення.
282. Стосовно незазначення у майнових деклараціях за 2019–2023 роки про членство у недержавній некомерційній професійній організації «Національна асоціація адвокатів України» суддя пояснила таке.
283. Як зазначалося вище, 28 листопада 2019 року нею отримано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, яке було зупинене того ж дня.
284. З огляду на те, що вказане свідоцтво зупинено, Маруліна Л.О. не відображала дані про членство в недержавній некомерційній професійній організації «Національна асоціація адвокатів України», оскільки помилково вважала, що відображувати такі дані необхідно лише у разі, коли свідоцтво не зупинено.
285. Суддя пояснила, що не мала жодного наміру приховувати цю інформацію, адже відомості про наявність в неї свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю є відкритими даними та будь-яка особа може із ними ознайомитись у публічному доступі.
286. Стосовно недекларування пункту 16 в декларації доброчесності судді за 2022 рік Маруліна Л.О. зазначила, що вказане твердження ГРД не відповідає дійсності. Суддя відповіла на питання 16 вказаної декларації, що підтверджується відомостями з Реєстру декларацій родинних зв’язків і доброчесності судді при пошуку за її прізвищем.
287. Так, Реєстр пропонує ознайомитись з деклараціями доброчесності у двох форматах: html та pdf. У разі відкриття декларації доброчесності судді, поданої Маруліною Л.О. за 2022 рік, у форматі html, то текст декларації викладено суцільною сторінкою і позначка в графі твердження 16 наявна.
288. Водночас, при відкритті цієї ж декларації у форматі pdf, така позначка у графі твердження 16 відсутня в жодному із стовбців. В цьому форматі декларацію розміщено на чотирьох окремих сторінках, при цьому графа, що містить твердження 16, роз’єднана між сторінками № 2 та № 3. Позначка у формі галочки, яку проставлено у пункті 16, з’їхала в кінець сторінки № 3, її можна побачити серед тексту додаткових пояснень.
289. Проаналізувавши пояснення судді щодо незазначення в деклараціях за 2019–2023 роки членства в «Національній асоціації адвокатів України», Комісія відзначає, що хоча така помилка й не свідчить про умисне приховування інформації або намагання ввести в оману, однак демонструє певну неуважність, недбалість та недостатню відповідальність у виконанні юридично значущих обов’язків. Водночас Комісія враховує, що зазначені помилки декларування є одноманітними протягом чотирирічного періоду, тобто можуть оцінюватись як одна помилка. Комісія дійшла висновку, що вказане порушення не є таким, що несумісне із зайняттям посади судді, однак впливає на оцінку судді в бальному еквіваленті за критеріями професійної етики та доброчесності.
290. Оцінивши пояснення Маруліної Л.О. щодо достовірності тверджень у декларації доброчесності судді за 2022 рік, Комісія вважає їх обґрунтованими та достатніми.
291. Як наслідок, досліджені матеріали суддівського досьє, висновок ГРД, надані Маруліною Л.О. письмові пояснення, а також висновок про тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей дали підстави Комісії оцінити відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності у 240,5 бала.

8. Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання.

292. За результатами дослідження суддівського досьє та проведеної співбесіди суддя Маруліна Л.О. в сукупності набрала 612,875 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.

293. Визнання судді такою, що не відповідає займаній посаді, є підставою для внесення до Вищої ради правосуддя подання про звільнення її із займаної посади.
294. Ураховуючи викладене, керуючись підпунктом 4 пункту 16¹ розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, статтями 83–86, 88, 93, 101, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно

вирішила:

Визначити, що суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліна Любов Олександрівна за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді набрала 612,875 бала.

Визнати суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліну Любов Олександрівну такою, що не відповідає займаній посаді.

Внести подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліної Любові Олександрівни із займаної посади.

Головуючий                                                                                               Руслан СИДОРОВИЧ

Члени Комісії:                                                                                           Людмила ВОЛКОВА

                                                                                                                     Роман КИДИСЮК